сяння
СЯ́ННЯ, я, с., заст. Дія і стан за знач. ся́ти.
Повний місяць ясний про згасання Не гада серед пишного сяння (Гр., І, 1963, 125);
О зорі-очі! Я при сянні вашім Не раз блукав самотній уночі (Сам., І, 1958, 81).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сяння — ся́ння іменник середнього роду сяяння рідко Орфографічний словник української мови
- сяння — -я, с., заст. Дія і стан за знач. сяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сяння — СЯ́ННЯ, я, с., заст. Дія і стан за знач. ся́ти. Повний місяць ясний про згасання Не гада серед пишного сяння (Б. Грінченко); О зорі-очі! Я при сянні вашім Не раз блукав самотній уночі (В. Самійленко). Словник української мови у 20 томах
- сяння — Сяння, -ня с. Сіяніе. Словник української мови Грінченка