1. Словник української мови в 11 томах

сікач

СІКА́Ч¹, а́, ч.

1. Ручне знаряддя, яким січуть, рубають що-небудь.

Вряди-годи чуємо, немовби хтось сікачами м’ясо на стільниці сік (Фр., II, 1950, 341);

Патраючи щойно зарізаного білого гусака, сікачем зрубав [Петро] з тушки ліве крило (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 270);

Павло.. зняв з комина сухого тютюнового бадилля і став дробити його сікачем у вербовому коритці (Тют., Вир, 1964, 133).

2. Машина, механізм для різання чого-небудь.

Для ферм великої рогатої худоби створено й такі машини, як скирторіз, сікач силосу.. та багато інших (Рад. Укр., 10.XII 1960, 2);

Торф’яний сікач.

СІКА́Ч², а́, ч. Дорослий самець кабана або морського котика (з іклами).

Дикі кнури-одинці, що звуться ще за свої величезні страшні ікла сікачами, вигодовуються на справжнє страховидло, сильне та люте (Вишня, II, 1956, 158);

На невеликій галявині паслись кабани. На моху ніжились поросята. Кабан-сікач підривав коріння величезного кедра (Рад. Укр., 5.I 1964, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сікач — сіка́ч 1 іменник чоловічого роду знаряддя сіка́ч 2 іменник чоловічого роду, істота самець кабана або морського котика Орфографічний словник української мови
  2. сікач — див. ніж Словник синонімів Вусика
  3. сікач — [с'ікач] -ача, ор. -ачем, м. (на) -ачу, мн. -ач'і, -ач'іў Орфоепічний словник української мови
  4. сікач — СІКА́Ч¹, а́, ч. 1. Ручне знаряддя, яким січуть, рубають що-небудь. Вряди-годи чуємо, немовби хтось сікачами м'ясо на стільниці сік (І. Франко); Патраючи щойно зарізаного білого гусака, сікачем зрубав [Петро] з тушки ліве крило (О. Ільченко); Павло .. Словник української мови у 20 томах
  5. сікач — I -а, ч. 1》 Ручне знаряддя, яким січуть, рубають що-небудь. 2》 Машина, механізм для різання чого-небудь. Торф'яний сікач. 3》 Елемент бойового гопака – удар ребром долоні. II -а, ч. Дорослий самець кабана або морського котика (з іклами). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. сікач — СІКА́Ч (великий широкий ніж, яким січуть, рубають що-небудь), РІЗА́К. Він сікачем обрубує стигліші голови соняшників (М. Стельмах); То був простий ніж, зроблений з різака, широкий.., ручка коротка (Г. Хоткевич). Словник синонімів української мови
  7. сікач — Сіка́ч, -ча́, -че́ві; -качі́, -чі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. сікач — Сікач, -ча м. Сѣчка (для рубки капусты). Харьк. г., Угор. Словник української мови Грінченка