сіконути
СІКОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех. Підсил. до сікну́ти.
Гикнув [Тимко] від удару і впав на купу свіжої землі, але потім схопився і, згрібши лопату вобіруч, сіконув нею на два сантиметри вище голови старого (Тют., Вир, 1964, 93);
Солдати не пробігли й півсотні кроків, як їх сіконули нищівним огнем (Цюпа, Добротворець, 1971, 3);
Не ставали поруч Дорохтей і Іван, а зустрінуться, бувало, то голови завертають аж за плечі, або раптом і сіконе Плачинда: — То іще дихаєш? — Правдою дихаю. А тебе, Дорохтею, ще від кривди на кольки не схопило? (Стельмах, І, 1962, 237).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сіконути — сікону́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- сіконути — СІКОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що і без прям. дод. Підсил. до сікну́ти. Гикнув [Тимко] від удару і впав на купу свіжої землі, але потім схопився і, згрібши лопату вобіруч, сіконув нею на два сантиметри вище голови старого (Григорій Тютюнник)... Словник української мови у 20 томах
- сіконути — -ну, -неш, док., перех. і неперех. Підсил. до сікнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сіконути — як батого́м сікну́ти (сікону́ти). Сказати різко щось неприємне. Управитель уже з докором звертається до Якубенка.— Лесю, хоч худобу пожалій.— А ви наших дітей, коли вони з голоду пухли, хоч раз пожаліли? — Як батогом сікнув (словами) Лесь (М. Стельмах). Фразеологічний словник української мови
- сіконути — ШМАГА́ТИ (ударяти, бити чимсь гнучким), ХЛЬО́СКАТИ, ХЛЬО́СТА́ТИ, НАХЛЬО́СТУВАТИ, СТЬОБА́ТИ, НАСТЬО́БУВАТИ, ХЛЯ́СКАТИ розм., ХВИ́СЬКАТИ розм., ЦВЬОХАТИ (ЦЬВО́ХАТИ) розм., ЦЬВО́ХКАТИ (ЦВЬО́ХКАТИ) розм., ШМО́РГАТИ розм., ШЛЬО́ГАТИ діал., ШВЯ́КАТИ діал. Словник синонімів української мови
- сіконути — Сіконути, -ну, -неш гл. Сильно сѣкнуть. рубнуть. Щоб тебе кат сіконув перед великими вікнами. Ном. № 3689. Словник української мови Грінченка