сількісь

СІ́ЛЬКІСЬ, СІ́ЛЬКОСЬ, присл., заст.

1. у знач. присудк. сл. Байдуже.

Сількісь і пташкам — відкіля береться їх живність: куди оком не скинь, де не приткнись — всюди її багато (Мирний, IV, 1955, 295);

— Так он що — все народ такий, Як кажуть, золотий! То сількісь, що не так співають, зате горілки не вживають! (Гл., Вибр., 1951, 28).

2. у знач. вставн. сл. Нехай, гаразд; так і бути.

— От,— кажу,— мене й посадили.— Ну, сількісь,— каже [чоловік], — я тебе навчу, що робить, щоб швидше випустили (Стор., І, 1957, 111);

Хоча були між ними з проростом, були й зовсім трухлі, та — сількісь! Просушать та обімнуть Марина з Килиною ті колосочки, а на вечір і є в них горщик куті (Мирний, IV, 1955, 250);

— Ей, Хівре,— Солопій сказав їй,— не сварися, Бо, далебі, горох наш згине!.. схаменися!.. Ну, сількось!.. я піду, посію, та не там, А де-небудь в кутку, що й враг не найде сам (Г.-Арт., Байки.., 1958, 59).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сількісь — сі́лькісь прислівник незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
  2. сількісь — сількось, присл., заст. 1》 у знач. присудк. сл. Байдуже. 2》 у знач. вставн. сл. Нехай, гаразд; так і бути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сількісь — СІ́ЛЬКІСЬ, СІ́ЛЬКОСЬ, присл., заст. 1. у знач. пред. Байдуже. Сількісь і пташкам – відкіля береться їх живність: куди оком не скинь, де не приткнись – всюди її багато (Панас Мирний); – Так он що – все народ такий, Як кажуть, золотий!... Словник української мови у 20 томах
  4. сількісь — БА́ЙДУ́ЖЕ (у знач. предик. — не має значення, неважливо), БАЙДУ́ЖКИ розм., ОДНА́КОВО, ВСЕ ОДНО́ (УСЕ́ ОДНО́), ДАРМА́ розм., НЕВА́ЖНО розм., СІ́ЛЬКІСЬ (СІ́ЛЬКОСЬ) заст., ЧХА́ТИ підсил. розм., НАЧХА́ТИ підсил. розм., ПЛЮВА́ТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  5. сількісь — Сількісь, сількось нар. Ладно, все равно, согласенъ. Котл. Ен. VI. 86. Та вже сількось, нехай бють. Г. Арт. (О. 1861. III. 100). Та сількось, каже, мені, однаково тягать той год. Рудч. Ск. І. 183. Словник української мови Грінченка