сімейний

СІМЕ́ЙНИЙ, а, е.

1. Який має сім’ю (у 1 знач.); не самотній.

Брати Калиновичі, хоч молоді кавалери, вели життя таке правильне й умірковане, що міг би позавидувати їм не один сімейний чоловік (Фр., VI, 1951, 201);

Курбалу тут знали всі. Жив він, як і всі сімейні робітники, в невеличкім будиночку (Досв., Вибр., 1959, 310);

— Цілинним радгоспам тепер народ потрібний грунтовний, сімейний (Хор., Ковила, 1960, 11);

// у знач. ім. сіме́йний, ного, ч.; сіме́йна, ної, ж. Людина, що має сім’ю.

На порозі виникла огрядна постать господині.. — На кватирю [квартиру],— лаконічно доповів їй чоловік. — А ви — сімейний? — Ні, ні. — Тоді заходьте,— і пропустила в кімнату (Головко, І, 1957, 461).

2. Стос. до сім’ї (у 1 знач.), пов’язаний з життям сім’ї, у сім’ї; родинний.

З одного боку — мої старечі літа, з другого — сімейні та службові обов’язки не сприяли намножувати літературного матеріалу (Мирний, V, 1955, 430);

Через кілька місяців Іван Мусійович одружився, зажив сімейним життям (Збан., Любов, 1957, 11);

— Та ти не бійсь,— не дав йому доказати [Петро]. — На твоє сімейне щастя я не зазіхав (Головко, І, 1957, 480);

Старий побут, сімейне безладдя, хатня залежність будь-кого може заморочити (Горд., II, 1959, 241);

— Ну, годі вже, годі,— примирливо обізвався Гаврило, намагаючись загасити сімейну сварку (Тют., Вир, 1964, 236);

// Розрахований на членів сім’ї.

— Хіба тебе не вразило, приміром, що Марійка на сімейну вечірку запросила свого класного керівника? (Донч., V, 1957, 338);

Батько грав марш — родинний, інтимний марш. Його не виконувалося при сторонніх, його гралося тільки в тісному колі родини — увечері напередодні родинних свят.. Це був сімейний ритуал (Смолич, II, 1958, 36);

// Який належить сім’ї, переходить із покоління в покоління.

Сімейна реліквія;

// Який здійснюється, відбувається за участю членів сім’ї.

В четвер і в п’ятницю, перед весіллям, молоді запрошують свою родину на весілля. Склад весільних гостей визначається сімейною радою батьків молодого й молодої окремо в кожній сім’ї (Весілля, І, 1970, 285);

// Який складається з членів сім’ї.

Вже мати [М. Островського] в сімейному колі мене величає синком (Уп., Вірші.., 1957, 229).

∆ Сіме́йне пра́во — те саме, що Роди́нне пра́во ( див. роди́нний).

3. перен. Приватний, домашній.

Ніколи ще Юля не говорила Вікторові про свої сімейні справи, про батька (Донч., V, 1957, 258);

// перен. Інтимний; душевний.

Щира сімейна простота і лагідність, щось гранично мирне, цивільне, затишне поєднувалось в характері Гречкуна з холодною військовою рішучістю (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 96).

4. Стос. до сім’ї (у 3 знач.).

Якщо добір провадять за будовою тіла, продуктивністю і походженням птиці з тієї чи іншої сім’ї, то селекція називається сімейною (Птахівн., 1955, 66).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

сімейний

Значення в інших словниках