сімейний

СІМЕ́ЙНИЙ, а, е.

1. Який має сім'ю (у 1 знач.); не самотній.

Брати Калиновичі, хоч молоді кавалери, вели життя таке правильне й умірковане, що міг би позавидувати їм не один сімейний чоловік (І. Франко);

Курбалу тут знали всі. Жив він, як і всі сімейні робітники, в невеличкім будиночку (Олесь Досвітній);

– Цілинним радгоспам тепер народ потрібний ґрунтовний, сімейний (А. Хорунжий);

// у знач. ім. сіме́йний, ного, ч.; сіме́йна, ної, ж. Людина, що має сім'ю.

На порозі виникла огрядна постать господині .. – На кватирю [квартиру], – лаконічно доповів їй чоловік. – А ви – сімейний? – Ні, ні. – Тоді заходьте, – і пропустила в кімнату (А. Головко).

2. Стос. до сім'ї (у 1 знач.), пов'язаний з життям сім'ї, у сім'ї; родинний.

З одного боку – мої старечі літа, з другого – сімейні та службові обов'язки не сприяли намножувати літературного матеріалу (Панас Мирний);

Через кілька місяців Іван Мусійович одружився, зажив сімейним життям (Ю. Збанацький);

– Та ти не бійсь, – не дав йому доказати [Петро]. – На твоє сімейне щастя я не зазіхав (А. Головко);

Старий побут, сімейне безладдя, хатня залежність будь-кого може заморочити (К. Гордієнко);

– Ну, годі вже, годі, – примирливо обізвався Гаврило, намагаючись загасити сімейну сварку (Григорій Тютюнник);

// Розрахований на членів сім'ї.

– Хіба тебе не вразило, приміром, що Марійка на сімейну вечірку запросила свого класного керівника? (О. Донченко);

Батько грав марш – родинний, інтимний марш. Його не виконувалося при сторонніх, його гралося тільки в тісному колі родини – увечері напередодні родинних свят .. Це був сімейний ритуал (Ю. Смолич);

// Який належить сім'ї, переходить із покоління в покоління.

Сімейна реліквія;

// Який здійснюється, відбувається за участю членів сім'ї.

В четвер і в п'ятницю, перед весіллям, молоді запрошують свою родину на весілля. Склад весільних гостей визначається сімейною радою батьків молодого й молодої окремо в кожній сім'ї (з публіц. літ.);

// Який складається з членів сім'ї.

Вже мати [М. Островського] в сімейному колі мене величає синком (М. Упеник).

3. перен. Приватний, домашній.

Ніколи ще Юля не говорила Вікторові про свої сімейні справи, про батька (О. Донченко);

// перен. Інтимний; душевний.

Щира сімейна простота і лагідність, щось гранично мирне, цивільне, затишне поєднувалось в характері Гречкуна з холодною військовою рішучістю (Ю. Бедзик).

4. Стос. до сім'ї (у 3 знач.).

Якщо добір провадять за будовою тіла, продуктивністю і походженням птиці з тієї чи іншої сім'ї, то селекція називається сімейною (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

сімейний

Значення в інших словниках