сіянець
СІ́ЯНЕЦЬ, нця, ч.
1. Молода рослина, вирощена з насіння.
Сіянці вирощують у спеціальних лісових розсадниках до одно— або дворічного віку (Механ. і електриф.., 1953, 282);
Щоб прискорити плодоношення, необхідно сіянець лимона в період інтенсивного росту заокулювати вічком або прищепити живцем, взятим з плодоносної рослини (Рад. Укр., 7.I 1972, 2);
// Те саме, що сі́янка 1.
Цибуля погналась в стрілки; сіянець повитикався з грядки густо, як щіть (Н.-Лев., І, 1956, 85).
2. розм. Уживається як прикладка до слова дощ, позначаючи його густоту, рясність.
Ген-ген, на обрії сіріє, І пахне сіянцем-дощем (Воскр., Поезії, 1951, 305);
На вулиці шумів теплий квітневий сіянець-дощ (Рад. Укр., 28.IV 1962, 3).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сіянець — сі́янець іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- сіянець — див. саджанець Словник синонімів Вусика
- сіянець — -нця, ч. 1》 Молода рослина, вирощена з насіння. || Те саме, що сіянка 1). 2》 розм. Уживається як прикладка до сл. дощ, позначаючи його густоту, рясність. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сіянець — СІ́ЯНЕЦЬ, нця, ч. 1. Молода рослина, вирощена з насіння. Сіянці вирощують у спеціальних лісових розсадниках до одно- або дворічного віку (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
- сіянець — Сіянець, -нця м. Посѣянное растеніе. Сіянець повитикався з грядки густо, як щіть. Левиц. І. 28. Словник української мови Грінченка