тайний
ТА́ЙНИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що тає́мний.
І небогу З її дитяточком малим І посадили й провели Вночі тайними манівцями (Шевч., II, 1963, 364);
Тайна дрож пронимає [проймає] народи, — ..Мільйони чекають щасливої зміни (Фр., X, 1954, 10);
Хтів гамувати я кров Силою тайних замов… (Крим., Вибр., 1965, 240).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me