такий-то

ТАКИ́Й-ТО, така́-то, таке́-то, займ. означ.

1. Уживається замість слова, що означає якість, властивість і т. ін. предмета, явища; ось який.

Бо вдовиного, бачиш, сина В прийом громада повезла. Такі-то темнії діла Творяться нишком на сім світі! (Шевч., II, 1953, 52);

— Здалось мені, ніби посеред поля могила; на могилі стоїть панна, а од панни сяє, як од сонця. Такий-то був мені сон..! (П. Куліш, Вибр., 1969, 68);

[Руфін:] Такі-то «добрі римські громадяни» колись наш Рим до згуби доведуть! (Л. Укр., II, 1951, 361).

2. Указує на високий ступінь вияву ознаки, властивості, якості, стану когось, чогось.

Ранок такий-то тихий та ясний придався: ні вітрець не війне, ні хмарка не збіжиться (Вовчок, І, 1955, 48);

Він [лікар] каже, що се річ [істерія] не така-то страшна, хоч і загайна (Л. Укр., V, 1956, 227);

// Указує на надзвичайність, особливість когось, чогось.

Старий Якименко оженив сина, та таку-то вже невісточку собі взяв, що й не сказати! (Вовчок, І, 1955, 65).

3. Уживається замість конкретного означення, яке не називається з тієї або іншої причини.

Брянський нерідко саме так і висловлюється: — Знищення такої-то групи противника в тім-то переліску було проведено рішуче, точно (Гончар, III, 1959, 52);

— Прокурор не буде з ними демократію розводити, — хвалився Пилип.. — Він одразу заведе діло номер такий-то (Кучер, Трудна любов, 1960, 140);

// у знач. ім. таки́й-то, тако́го-то, ч. Уживається замість імені чи прізвища особи, яких не називають з тієї або іншої причини.

Посипались запитання, вигуки, сміх і знову розпитування. — А як той? А той? А чи живий такий-то? (Довж., І, 1958, 385);

Він так і доповів, що «мобілізований такий-то на ваш виклик з’явився» (Тют., Вир, 1964, 343).