1. Словник української мови в 11 томах

талант

ТАЛА́НТ, ч.

1. род. у. Видатні природні здібності людини; хист, обдаровання.

Я такий прихильник Вашого [Л. Мартовича] таланту, так люблю перо Ваше (Коцюб., III, 1956, 241);

Найбільшу користь своєму народові принесе той художник, у якого талант поєднується з передовим світоглядом (Рад. літ-во, 2, 1958, 6);

Франко поєднував у собі великий талант художника з глибоким аналітичним розумом ученого (Нар. тв. та етн., 4, 1965, 18);

// Здібність до чогось, уміння робити щось.

— Наша Настя має талант і охоту до музики (Н.-Лев., III, 1956, 215);

Пан Турковський щось не має таланту бавити гостей (Л. Укр., III, 1952, 501);

— Кажуть, що в мене талант є. — До вишивання? — До пісень (Чорн., Потік.., 1956, 191).

Виявля́ти (ви́явити, відкрива́ти, відкри́ти і т. ін.) [свій] тала́нт — розкривати свої здібності до чогось, уміння робити щось.

Під час відходу 5-ї армії до Царицина Ворошилов виявляв великий організаторський і воєнний талант, уміння керувати масами (Іст. укр. літ., II, 1956, 453);

В «Червоному вінку» були надруковані також окремі вірші В. Кобилянського.. Рання смерть, на жаль, не дозволила поетові ширше розкрити свій талант (Поезія.., 1956, 72).

◊ Зако́пувати (закопа́ти, зарива́ти, зари́ти) [у зе́млю] [свій] тала́нт див. зако́пувати, зарива́ти.

2. род. а. Людина з видатними природними здібностями.

Ви не знаєте кілько [скільки] то у нас талантів молодих (Стеф., III, 1954, 80);

Збірка [П. Тичини] «Сонячні кларнети» свідчила, що в радянську літературу прийшов видатний талант (Іст. укр. літ., II, 1956, 57);

Лунали пісні, виступали танцюристи, демонстрували своє мистецтво аматори драматичних колективів, музиканти. То народні таланти змагались у ювілейному показі творчих досягнень (Рад. Укр., 30.VІ 1967, 3).

3. род. а. У стародавній Греції, Месопотамії, Сірії — вагова та грошова одиниця.

Ще й подарунків, як гостю належить, йому надавав я — Золота гарного виробу сім йому дав я талантів (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 402).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. талант — Тала́нт: — грошова одиниця у Стародавній Греції, Месопотамії, Сирії та ін [51] — давня грецька золота монета [45;2,XIII] Словник з творів Івана Франка
  2. талант — тала́нт 1 іменник чоловічого роду хист тала́нт 2 іменник чоловічого роду давня грошова одиниця тала́нт 3 іменник чоловічого роду, істота про людину Орфографічний словник української мови
  3. талант — ТАЛАНТ – ТАЛАН Талант1. 1. р. -у. Обдаровання людини; хист. 2. р. -а. Людина з видатними здібностями. Талант2, -а. У Стародавній Греції – вагова й грошово-вагова одиниця; в сучасній Греції – міра ваги. Талан, -у. Чийсь життєвий шлях, доля; щастя. Літературне слововживання
  4. талант — Хист, кебета, дар, обдаровання, обдарованість, талановитість, іскра Божа. Словник синонімів Караванського
  5. талант — I дар, здатність, здібність, обдаровання, обдарування, хист Фразеологічні синоніми: Божий дар; іскра Божа; іскра в голові II див. видатний Словник синонімів Вусика
  6. талант — I [талант] -нту, м. (на) -н'т'і (хист) II [талант] -нта, м. (на) -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў (про людину; грошова одиниця) Орфоепічний словник української мови
  7. талант — Хист, хисть, кебета, кеба, здібність Словник чужослів Павло Штепа
  8. талант — (від гр. talanton — терези) — видатні здібності людини щодо певного виду діяльності, високий ступінь обдарування, зокрема, в сфері музичного мистецтва. Словник-довідник музичних термінів
  9. талант — ТАЛА́НТ, ч. 1. род. у. Видатні природні здібності людини; хист, обдаровання. Я такий прихильник Вашого [Л. Мартовича] таланту, так люблю перо Ваше (М. Словник української мови у 20 томах
  10. талант — Багато талантів пропало, бо щастя не сприяло. Багато людей не використало своїх здібностей, бо обставини перешкодили. Не то талант, що лежить, а те, що біжить. Здібні люди не годні бути лінюхами, бо їх здібність жене їх до праці. Приповідки або українсько-народня філософія
  11. талант — Грошова одиниця, монета Словник застарілих та маловживаних слів
  12. талант — I -а, ч. У Стародавній Греції, Месопотамії, Сирії – вагова та грошова одиниця. II -у, ч. 1》 Видатні природні здібності людини; хист, обдаровання. || Здібність до чогось, уміння робити щось. Виявляти талант. 2》 род. -а. Людина з видатними природними здібностями. Великий тлумачний словник сучасної мови
  13. талант — тала́нт (грец. τάλαντον, букв. – терези) 1. У Стародавній Греції вагова й грошово-вагова одиниця. 2. Видатні природні здібності, обдарованість. 3. В сучасній Греції міра ваги (150 кг). Словник іншомовних слів Мельничука
  14. талант — Найбільша стародавня вагово-грошова одиниця, що використовувалась у Вавилонії, Ассирії, потім у Греції; поділявся на 60 мін; вага т. залежала від локальних грошових систем. Універсальний словник-енциклопедія
  15. талант — зако́пувати (зарива́ти) / закопа́ти (зари́ти) (у зе́млю) свій тала́нт. Занедбувати, не розвивати свої здібності. — Ви, батечку, свій талант закопуєте. Мости мостами, а талант — фізика. Облиште мости, ідіть на кафедру фізики (Н. Фразеологічний словник української мови
  16. талант — ТАЛАНТ (від грецьк. τάλαντον — терези) — яскраво виявлені здібності людини у певній сфері діяльності, міра актуалізації її особистості. Філософський енциклопедичний словник
  17. талант — ЗДІ́БНІСТЬ перев. мн. (природні задатки, нахили до якоїсь діяльності, творчості), ХИСТ, ЗДА́ТНІСТЬ розм., КЕБЕ́ТА розм., СПОСІ́БНІСТЬ (СПОСО́БНІСТЬ) розм., КЕ́БА діал., ХИСТЬ діал.; ПОТЕНЦІА́Л книжн., ПОТЕ́НЦІЯ книжн. Словник синонімів української мови
  18. талант — Тала́нт, -ту, -тові; -ла́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  19. талант — рос. талант перша найбільша обліково-грошова одиниця Стародавньої Греції, Вавилону, Малої Азії й інших країн. У сучасній Греції — міра ваги ( 150 кг). 2. Видатні природні здібності, обдарованість. Eкономічна енциклопедія
  20. талант — Талант, -ту м. Талантъ, дарованіе. Словник української мови Грінченка