1. Словник української мови в 11 томах

тампон

ТАМПО́Н, а, ч. Шматочок стерильної марлі чи вати, що його вкладають у рану або якусь порожнину організму, щоб спинити кровотечу, ввібрати гній.

Щоб зменшити крововтрату, накладають притискувальну пов’язку в тампоном, змоченим розчином адреналіну (Хвор. дит. віку, 1955, 37);

Олег миттю витер тампоном рану біля входу і виходу кулі, примотав поверх подушечки з марлі (Ле, Клен. лист, 1960, 93).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тампон — тампо́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. тампон — (мед.) затичка Словник чужослів Павло Штепа
  3. тампон — ТАМПО́Н, а, ч. Шматочок стерильної марлі чи вати, що його вкладають у рану або якусь порожнину організму, щоб спинити кровотечу, ввібрати гній. Щоб зменшити крововтрату, накладають притискувальну пов'язку в тампоном, змоченим розчином адреналіну (з наук. Словник української мови у 20 томах
  4. тампон — -а, ч. Шматочок стерильної марлі чи вати, що його вкладають у рану або якусь порожнину організму, шоб спинити кровотечу, ввібрати гній. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тампон — тампо́н (франц. tampon – затичка, корок) стрічка або шматок стерильної марлі, що її вводять у рану або порожнину організму людини чи тварини для дренування або для спинення кровотечі. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. тампон — Тампо́н, -на; -по́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)