1. Словник української мови в 11 томах

танцюючий

ТАНЦЮ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до танцюва́ти.

Граф з’явився несподівано в залі серед танцюючих гостей (Донч., III, 1956, 16);

Дивлячись на танцюючу бджолу, без грубої помилки можна визначити, з якої відстані вона принесла свій взяток (Бджоли, 1955, 162).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. танцюючий — танцю́ючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. танцюючий — ТАНЦЮ́ЮЧИЙ, а, е. Який танцює. Граф з'явився несподівано в залі серед танцюючих гостей (О. Донченко); Дивлячись на танцюючу бджолу, без грубої помилки можна визначити, з якої відстані вона принесла свій взяток (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах