1. Словник української мови в 11 томах

танцівниця

ТАНЦІВНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до танцівни́к.

В цю хвилину заграли музиканти. Одна за одною немовби виплили танцівниці (Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 76);

В «Голубому Дунаї» Валя [Калиновська] виконує партію прославленої танцівниці Віденського театру Франціски (Рад. Укр., 8.ІІІ 1963, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. танцівниця — танцівни́ця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. танцівниця — [тан'ц'іyниц'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
  3. танцівниця — ТАНЦІВНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до танцівни́к. В цю хвилину заграли музиканти. Одна за одною немовби виплили танцівниці (А. Шиян); Усе рідше можна потрапити на істинне циганське весілля, народну гулянку чи похорон... Словник української мови у 20 томах
  4. танцівниця — -і. Жін. до танцівник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. танцівниця — БАЛЕРИ́НА, ТАНЦІВНИ́ЦЯ. Словник синонімів української мови
  6. танцівниця — Танцівни́ця, -ці; -ни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)