1. Словник української мови в 11 томах

телефонувати

ТЕЛЕФОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док.

1. Викликати до телефону дзвінком телефонного апарата.

Дивуючися, хто ж це може тут їй уночі телефонувати, Сахно взяла трубку (Смолич, І, 1958, 84);

— Мушу бути в канцелярії, ану ж хтось телефонуватиме (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 351).

2. Повідомляти про що-небудь по телефону.

Телефоную в Москву. — Синку, море підходить до груші (Довж., III, 1960, 509).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. телефонувати — телефонува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. телефонувати — див. ДЗВОНИТИ. Словник синонімів Караванського
  3. телефонувати — ТЕЛЕФОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док. 1. Викликати до телефону дзвінком телефонного апарата. Дивуючися, хто ж це може тут їй уночі телефонувати, Сахно взяла трубку (Ю. Смолич); – Мушу бути в канцелярії, ану ж хтось телефонуватиме (С. Масляк, пер. з тв. Словник української мови у 20 томах
  4. телефонувати — -ую, -уєш, недок. і док. 1》 Викликати до телефону дзвінком телефонного апарата. 2》 Повідомляти про що-небудь по телефону. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. телефонувати — ТЕЛЕФОНУВА́ТИ (викликати для розмови телефоном), ДЗВОНИ́ТИ. — Док.: зателефонува́ти, протелефонува́ти, подзвони́ти. Дивуючися, хто ж це може їй уночі телефонувати, Сахно взяла трубку (Ю. Смолич); — Дзвонили ви до Русевича? — спитав Петров. Словник синонімів української мови
  6. телефонувати — Телефонува́ти, -ну́ю, -ну́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)