телефонувати

Значення в інших словниках

1. телефонувати — телефонува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. телефонувати — ТЕЛЕФОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док. 1. Викликати до телефону дзвінком телефонного апарата. Дивуючися, хто ж це може тут їй уночі телефонувати, Сахно взяла трубку (Ю. Смолич); – Мушу бути в канцелярії, ану ж хтось телефонуватиме (С. Масляк, пер. з тв. Словник української мови у 20 томах
3. телефонувати — -ую, -уєш, недок. і док. 1》 Викликати до телефону дзвінком телефонного апарата. 2》 Повідомляти про що-небудь по телефону. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. телефонувати — ТЕЛЕФОНУВА́ТИ (викликати для розмови телефоном), ДЗВОНИ́ТИ. — Док.: зателефонува́ти, протелефонува́ти, подзвони́ти. Дивуючися, хто ж це може їй уночі телефонувати, Сахно взяла трубку (Ю. Смолич); — Дзвонили ви до Русевича? — спитав Петров. Словник синонімів української мови
5. телефонувати — Телефонува́ти, -ну́ю, -ну́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. телефонувати — ТЕЛЕФОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док. 1. Викликати до телефону дзвінком телефонного апарата. Дивуючися, хто ж це може тут їй уночі телефонувати, Сахно взяла трубку (Смолич, І, 1958, 84); — Мушу бути в канцелярії, ану ж хтось телефонуватиме (Гашек... Словник української мови в 11 томах