1. Словник української мови в 11 томах

тембр

ТЕМБР, у, ч. Характерне забарвлення звуку, за яким розрізняють звукові тони однакової висоти й завдяки якому звучання одного музичного інструмента або голосу відрізняють від іншого.

Сукупність усіх додаткових тонів, їх характер та взаємозв’язок з основним тоном надають мовному звукові певного забарвлення, утворюють тембр звучання (Сучасна укр. літ. м., І, 1969, 44);

— Чи є хто в хаті? — почувся ніжного тембру високий голос (Вас., І, 1959, 79);

Останній дзвінок, гасне світло, короткий удар гонга — народився і погас звук надзвичайного тембру, і завіса розкривається (Мартич, Друзі.., 1962, 167);

Краси надав декламуванню тембр голосу.., його гнучкість і різноманітність тону, що має відповідати почуттям, вираженим у словах (Від давнини… І, 1960, 189);

// перен. Про характер, своєрідну особливість чого-небудь.

Кінчилась війна, відгриміли переможні салюти.. Життя набирало мирного тембру (Гончар, І, 1954, 444);

Кожна новела «Вершників» має свій тембр (Рад. літ-во, 2, 1958, 27).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тембр — тембр іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. тембр — (звуку) забарвлення; (явища, твору) П. характер, особливість. Словник синонімів Караванського
  3. тембр — (фр. tembr) — забарвлення звуку; одна з ознак музичного звуку поряд з висотою, силою і тривалістю. За Т. можливо відрізняти звуки однакової висоти і сили, виконані на різних інструментах, різними голосами або видобуті різними способами чи штрихами. Словник-довідник музичних термінів
  4. тембр — ТЕМБР, у, ч. Характерне забарвлення звуку, за яким розрізняють звукові тони однакової висоти й завдяки якому звучання одного музичного інструмента або голосу відрізняють від іншого. Словник української мови у 20 томах
  5. тембр — -у, ч. Характерне забарвлення звуку, за яким розрізняють звукові тони однакової висоти й завдяки якому звучання одного музичного інструмента або голосу відрізняють від іншого. || перен. Про характер, своєрідну особливість чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. тембр — (франц. timbre, від грец. τόμπανον – барабан) забарвлення звуку; якість, за якою розрізняють звуки тієї самої висоти і завдяки якій звучання одного інструмента або голосу відмінне від іншого. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. тембр — Тембр, -бру; те́мбри, -брів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)