1. Словник української мови в 11 томах

теркотати

ТЕРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ТЕРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок.

1. Утворювати часті уривчасті звуки під час руху, роботи тощо (про віз, млин іт. ін.); торохтіти.

Їхала Хима з Ірусалима [Єрусалима]: тарахкотілка теркоче, а коник бігти не хоче (Номис, 1864, № 11439);

Широким полем, безлюдною дорогою сунеться і теркоче маленький візок (Фр., VIII, 1952, 78);

Теркотить терлиця;

// безос.

*Образно. Людям рота не заткаєш, а частенько вони навіть не такі злі, як би се з їх слів здавалося. От, мелють собі, щоб теркотіло, хоч муки з того млива ніякої нема (Фр., III, 1950, 117);

// Деренчати (про телефон).

2. Видавати часті різкі шумові звуки (про птахів); цвіркати, цвіркотати (про комах).

Пташки лящать, теркотять (Мирний, III, 1954, 137);

Цвіркун теркоче;

// перен., розм. Швидко, без упину говорити; цокотіти.

Дядина, як та чечітка, теркоче та вичитує, а дядько коли-не-коли проведе товстим охриплим голосом (Мирний, І, 1954, 90);

Анна хотіла ще щось відповісти, але Горпина шепнула до неї: — Дай спокій, сестрице! Мама все мусять теркотати (Фр., І, 1955, 61).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. теркотати — Теркотати – “лаяти, молоти язиком, ляпати” [СБГ, ІІ,285]; [ІЦ-2009] Словник з творів Івана Франка
  2. теркотати — теркота́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. теркотати — ТОРОХТІТИ; (- комах) цвіркотіти, цвіркати, тирчати. Словник синонімів Караванського
  4. теркотати — див. щебетати Словник синонімів Вусика
  5. теркотати — ТЕРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, ТЕРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. 1. Утворювати часті уривчасті звуки під час руху, роботи тощо (про віз, млин і т. ін.); торохтіти. Словник української мови у 20 томах
  6. теркотати — -очу, -очеш і теркотіти, -очу, -отиш, недок. 1》 Утворювати часті уривчасті звуки під час руху, роботи тощо (про віз, млин і т. ін.); торохтіти. || Деренчати (про телефон). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. теркотати — СЮРЧА́ТИ (про комах — коників, цвіркунів та ін., зрідка про деяких птахів — видавати різкі, перев. високі й часто повторювані звуки), СЮ́РКАТИ, СЮРКОТА́ТИ (СЮРКОТІ́ТИ) підсил., ЦВІРЧА́ТИ, ЦВІРКОТА́ТИ (ЦВІРКОТІ́ТИ) підсил., ЦВІ́РКАТИ, ЦЮРЧА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  8. теркотати — Теркота́ти, -чу́, -чеш гл. = торохтіти. Їхала Хима з Їрусалима: тарахкотілка теркоче, а коник бігти не хоче. Ном. № 11439. Словник української мови Грінченка