терпко
ТЕ́РПКО.
1. Присл. до терпки́й 1, 2.
Терпко, задушливо пахло сіно, пахло дощем і перестиглим літом (Мушк., День.., 1967, 27);
Покірно шелестів під ногами і золотився свіжий сніжок. Мороз терпко щипав за щоки (Коп., Сусіди, 1955, 40);
— І ти, з такою податливою натурою, смієш думати, що моя дочка буде любити тебе? — скрикнув гнівно боярин. — Боярине, — відказав терпко Максим, — не згадуй про неї (Фр., VI, 1951, 120).
2. у знач. присудк. сл. Про відчуття терпкого смаку.
У роті терпко.
3. у знач. присудк. сл. Про почуття важкості, гіркості, бентежності.
Приходилося не раз і солоно й терпко (Фр., II, 1950, 45);
Рідкозуб згадав свої парубоцькі літа, сувору наймитську долю, — і стало терпко в грудях і холодно спині (Кир., Вибр., 1960, 163);
Ходила Антоніна по садку, а в ній бродив хмільний настрій, на душі було замріяно й терпко (Гуц., Скупана.., 1965, 268).
Значення в інших словниках
- терпко — те́рпко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- терпко — ТЕ́РПКО. 1. Присл. до терпки́й 1, 2. Терпко, задушливо пахло сіно, пахло дощем і перестиглим літом (Ю. Мушкетик); Покірно шелестів під ногами і золотився свіжий сніжок. Мороз терпко щипав за щоки (О. Словник української мови у 20 томах
- терпко — 1》 Присл. до терпкий 1), 2). 2》 у знач. присудк. сл. Про відчуття терпкого смаку. 3》 у знач. присудк. сл. Про почуття важкості, гіркості, бентежності. Великий тлумачний словник сучасної мови