1. Словник української мови в 11 томах

терплячий

ТЕРПЛЯ́ЧИЙ, а, е.

1. Здатний стійко, без нарікань переносити фізичні або моральні страждання.

— Дядьку лікар, мені вже не буде боляче? Мама кажуть, що я терпляча (Ю. Янов., І, 1958, 266);

Мете заметіль… Ми терплячі в житті. Навчились на фронті до всього звикати… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 154);

// Здатний витримувати важкі умови, велике фізичне напруження; витривалий.

В ім’я цього вічного щастя терпів Абдул усі сорок років свого життя. Мовчав. Скорявся. Працював, як гірський осел, як терплячий сумирний верблюд (Тулуб, Людолови, І, 1957, 384);

// Вибачливий до чиїхось недоліків, слабостей, провин і т. ін.

Терплячий чоловік мій дядько. Мама його, котру він.. содержував [утримував] при собі, була страшно вередлива, злослива (Коцюб., І, 1955, 465);

Завжди урівноважений і терплячий, капітан Чумаченко ставав нещадним, коли виявляв, що якась рота зазнала марних втрат людьми (Гончар, III, 1959, 282).

2. Який вимагає терпіння (у 1, 2 знач.), витримки.

Три місяці терплячого лежання у ліжку, лікування і дбайливого догляду лікаря Ле-Куртьє — все наче змило водою (Тулуб, Людолови, II, 1957, 586);

Шляхом тривалого й терплячого розвідування він з’ясував, що на території табору проходила схована каналізаційна труба (Ю. Янов., II, 1954, 29).

3. Який виражає терпіння, сповнений терпіння (у 1 знач.).

Ця офіціантка Клава, старша дочка Горпищенкова, тільки й скрашує цей похмурий заклад своїми плавними рухами та терплячою до всього привітною усмішкою (Гончар, Тронка, 1963, 126).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. терплячий — терпля́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. терплячий — ТЕРПЛЯЧИЙ – ТЕРПИМИЙ Терплячий. Здатний стійко переносити страждання, важкі умови тощо: терплячий слухач, терплячий хворий, терплячий верблюд, терпляче навчання, терплячі розшуки. Терпимий, розм. Такий, з яким можна миритися; стерпний: терпима плата, терпимий холод. Літературне слововживання
  3. терплячий — г. ви держливий; (верблюд) витривалий; (до вад) вибачливий, толерантний; (до мук) довготерпеливий, с. стражденний; терпливий. Словник синонімів Караванського
  4. терплячий — див. терпеливий Словник синонімів Вусика
  5. терплячий — [теирпл’ачией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
  6. терплячий — ТЕРПЛЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Здатний стійко, без нарікань переносити фізичні або моральні страждання. – Дядьку лікар, мені вже не буде боляче? Мама кажуть, що я терпляча (Ю. Яновський); Мете заметіль... Ми терплячі в житті. Навчились на фронті до всього звикати.. Словник української мови у 20 томах
  7. терплячий — -а, -е. 1》 Здатний стійко, без нарікань зносити фізичні або моральні страждання. || Здатний витримувати тяжкі умови, велике фізичне напруження; витривалий. || Вибачливий до чиїхось недоліків, слабкостей, провин і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. терплячий — ВИТРИВА́ЛИЙ (здатний витримувати велике фізичне чи моральне напруження), СТІЙКИ́Й, ТВЕРДИ́Й, ЖИВУ́ЧИЙ, ТЕРПЛЯ́ЧИЙ, ТЕРПЕЛИ́ВИЙ, ТЕРПЛИ́ВИЙ рідко, ЖИВКИ́Й рідко, ДВОЖИ́ЛЬНИЙ розм. Микола був русявим, симпатичним хлопцем.. Словник синонімів української мови
  9. терплячий — Терпля́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. терплячий — Терпля́чий, -а, -е Терпѣливый. терпля́чий свят-ве́чір. Навечеріе Богоявленія, 5 янв. = голодна кутя. ХС. І. 72. Словник української мови Грінченка