терпляче
ТЕРПЛЯ́ЧЕ. Присл. до терпля́чий 1, 2.
Маковей, сидячи над апаратом, досить терпляче зносив незлобливі насмішки товаришів (Гончар, III, 1959, 59);
Вікторія кривилася, але терпляче переносила біль, не вимовила жодного слова (Хижняк, Тамара, 1959, 221);
— Я вірю, — коли візьмемось за діло терпляче, уперто і уважно, ми доведемо його до краю (Вас., II, 1959, 227);
Толя ретельно допомагав Грицеві. Він терпляче пояснював йому кожну задачу (Збан., Старший брат, 1952, 25).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- терпляче — терпля́че прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- терпляче — ТЕРПЛЯЧЕ – ТЕРПЛЯЧИ Терпляче, присл. (як?). Стійко, без нарікань (переносячи фізичні або моральні страждання). Я вірю – коли візьмемось за діло терпляче, уперто і уважно, ми доведемо його до краю (С.Васильченко); – Не спати!... Літературне слововживання
- терпляче — ТЕРПЛЯ́ЧЕ. Присл. до терпля́чий 1, 2. Маковей, сидячи над апаратом, досить терпляче зносив незлобливі насмішки товаришів (О. Гончар); Вікторія кривилася, але терпляче переносила біль, не вимовила жодного слова (А. Словник української мови у 20 томах
- терпляче — Присл. до терплячий 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- терпляче — Терпля́че, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)