технік

ТЕ́ХНІК, а, ч.

1. Фахівець із певної галузі техніки, що має середню технічну освіту.

Заїздилися люди, інженери, техніки, утворилося господарство, бухгалтерія, канцелярія (Ле, Міжгір’я, 1953, 73);

Данило Микитович з техніком заміряв глибину фундаменту,.. зазираючи в розгорнутий типовий проект (Кучер, Трудна любов, 1960, 407);

// Військовий фахівець із середньою технічною освітою.

Коло яструбка вештались техніки, обдивляючись, заправляючи, заряджаючи, випробовуючи (Ю. Янов., І, 1958, 272);

Якби артилерійський технік був говіркіший, він розповів би, якою ціною здобула дивізія ту золоту далеку сопку (Гончар, III, 1959, 172);

// Працівник із середньою спеціальною освітою в деяких інших галузях народного господарства.

Технік-товарознавець.

Зубни́й те́хнік — фахівець, що виготовляє зубні протези.

2. Той, хто працює в галузі техніки, технічних наук.

— Браво, поет від заграничної політики! Бий техніка технічними аргументами! (Фр., IV, 1950, 34);

// розм. Учень технічного навчального закладу.

До процесії приєднався натовп учнів технічного училища. Техніки тримали великий вінок з гілок маслини (Смолич, II, 1958, 121).