тивун
ТИВУ́Н, а, ч. Те саме, що тіу́н.
І княжі тивуни ярились, щоб свічку-красуню згасить, Та ми і од них одкупились, А свічка і досі горить (Коч., П’єси, 1951, 122);
Мусій зрадів, що, певне, недовго буде морочитись із рибою, і вже прицілювався, де стати, коли тивун, який збирав митне, зупинив йому коней (Панч, Гомон. Україна, 1954, 381).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тивун — Тиво́н, тиву́н: — прикажчик, доглядач [24,26,IX] Словник з творів Івана Франка
- тивун — тиву́н іменник чоловічого роду, істота управитель в давній Русі іст. Орфографічний словник української мови
- тивун — ТИВУ́Н, а, ч. Те саме, що тіу́н. І княжі тивуни ярились, щоб свічку-красуню згасить, Та ми і од них одкупились, А свічка і досі горить (І. Кочерга); Мусій зрадів, що, певне, недовго буде морочитись із рибою, і вже прицілювався, де стати, коли тивун, який збирав митне, зупинив йому коней (П. Панч). Словник української мови у 20 томах
- тивун — Слуга пана, розпорядник двору і челяді див. тіун Словник застарілих та маловживаних слів
- тивун — -а, ч. Те саме, що тіун. Великий тлумачний словник сучасної мови