1. Словник української мови в 11 томах

тиверці

ТИ́ВЕРЦІ, ів, мн. (одн. ти́верець, рця, ч.). Племінна група східних слов’ян, що населяла територію в пониззі Дністра, Пруту й Дунаю.

До утворення Київської Русі на території Східної Галичини жили східнослов’янські племена — дуліби, білі хорвати й тиверці (Наука.., 12, 1966, 39);

Тиверці були одним із могутніх слов’янських племен, що мали.. багато укріплень — «градів» (Ком. Укр., 1, 1968, 38).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тиверці — ТИ́ВЕРЦІ, ів, мн. (одн. ти́верець, рця, ч.). Племінна група східних слов'ян, що населяла територію в пониззі Дністра, Пруту й Дунаю. Словник української мови у 20 томах
  2. тиверці — -ів, мн. (одн. тиверець, -рця, ч.). Племінна група східних слов'ян, що населяла територію в пониззі Дністра, Пруту й Дунаю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. тиверці — Східнослов'янський племінний союз; назва походить від античної назви Дністра Тірас (Тіра); жили у межиріччі Пруту й Дністра та на сх. від Дністра (межували з уличами); на пд. до Чорного моря і Дунаю; на пн. Універсальний словник-енциклопедія