тигриця

ТИГРИ́ЦЯ, і, ж. Самиця тигра.

Знаєш, надто вже ти — поет, Лігуріне! То велика біда, страшна небезпека: Ні тигриці, як діти їй повбивають, Ні гадюки, як літнє сонце пригріє, Скорпіона страшного так не бояться (Зеров, Вибр., 1966, 341);

*У порівн. Очі її стали гострі, сама заметушилась [Наталя], заметлялась по кімнаті, легко, як тигриця… (Вас., II, 1959, 61);

Олімпіада Никанорівна.. повернулась додому сердита, як тигриця (Збан., Переджнив’я, 1955, 41);

// перен., розм. Про жінку, що своєю поведінкою, рисами характеру нагадує цього звіра.

— Тигриця, — подумала я мимоволі. І справді! Вона мала в собі щось із.. скритої сили того звіра (Коб., Вибр., 1949, 294);

— Вандал! — в захопленні подумала вона, жадібно, із знанням бувалої.. тигриці, промацуючи очима міцний, загорілий стовбур Денисової шиї (Тют., Вир, 1964, 231).