1. Словник української мови в 11 томах

тирчати

ТИРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., діал. Стирчати.

[Лучицька:] Шкода, що на веранді виноград і кручені паничі пожовкли… [Палажка:] Не диво, бо вже осінь, годі їм і крутитися: он як ще морозом приб’є, то тільки бадилля тирчатиме (Стар., Вибр., 1959, 426);

В хаті було душно. Штукаренко мовчки підійшов до вікна і витягнув подушку, що тирчала в рамі замість вибитої шибки (Голов., Тополя.., 1965, 290).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тирчати — тирча́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. тирчати — Стирчати, вистирчати, вистирчити, повистирчати, стовбичити, вистовбичувати, вистовбичити, повистовбичувати, настовбичувати, настовбичити, понастовбичувати, постовбичувати, постовбичити Словник чужослів Павло Штепа
  3. тирчати — ТИРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., діал. Стирчати. [Лучицька:] Шкода, що на веранді виноград і кручені паничі пожовкли... [Палажка:] Не диво, бо вже осінь, годі їм і крутитися: он як ще морозом приб'є, то тільки бадилля тирчатиме (М. Словник української мови у 20 томах
  4. тирчати — -чу, -чиш, недок., діал. Стирчати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тирчати — СТИРЧА́ТИ (різко виділятися на поверхні чогось, стояти сторч), СТРИМІ́ТИ (СТРЕМІ́ТИ), ТИРЧА́ТИ діал.; ПЕ́РТИ фам. (про буйне волосся, рослинність). По всій висоті стирчав із землі перем'ятий, знівечений метал (О. Словник синонімів української мови
  6. тирчати — Тирча́ти, -чу́, -чи́ш гл. 1) = стирчати. Ус в пів локоть би тирчав. Котл. Ен. 2) Трещать, скрипѣть. Вх. Лем. 473. 3) Кричать (о дроздѣ), трещать (о сверчкѣ). Вх. Лем. 473. Вх. Уг. 271. Словник української мови Грінченка