тис
ТИС, ч.
1. род. а. Хвойне вічнозелене дерево або чагарник із твердою бурувато-червоною деревиною, що росте переважно в південних країнах.
— Давайте сюди сосну зимової рубки, давайте сюди дуба, давайте бука й горіха. Хай принесуть тиса, що негній-деревом називається в народі (Ю. Янов., II, 1958, 125);
В ущелинах, на неприступних скелях [Кримських гір] ростуть поодинокі тисячолітні тиси, оригінальні хвойні дерева з темно-зеленою хвоєю (По заповідних місцях.., 1960, 139);
З групи вимираючих деревних порід насамперед треба назвати релікт (залишок) третинного періоду — тис ягідний, який має важливе наукове, господарське й декоративне значення (Наука.., 4, 1961, 36).
2. род. у. Деревина такого дерева.
Меблі з тису.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тис — тис 1 іменник чоловічого роду одне дерево тис 2 іменник чоловічого роду деревина Орфографічний словник української мови
- тис — ТИС, ч. 1. род. а. Хвойне вічнозелене дерево або чагарник із твердою бурувато-червоною деревиною, що росте переважно в південних країнах. – Давайте сюди сосну зимової рубки, давайте сюди дуба, давайте бука й горіха. Словник української мови у 20 томах
- тис — ч. 1》 род. -а. Хвойне вічнозелене дерево або чагарник із твердою бурувато-червоною деревиною. 2》 род. -у. Деревина такого дерева. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тис — Довговічний кущ або дерево; Європа, Пн. Африка, Пд.- Зх. Азія; в Україні 1 вид (ягідний, або негній-дерево), релікт, потребує охорони; цінна деревина (червона), міцна, не гниє; отруйний (крім червоної шкірки насінин); вирощують у парках як декоративну рослину. Універсальний словник-енциклопедія
- тис — ТИС (вічнозелене хвойне дерево), НЕГНИ́Й-ДЕ́РЕВО розм., ЗАЛІ́ЗНЕ ДЕ́РЕВО розм. Вигинув до останку під лакомою рукою чоловіка красний тис, повільний і вигідний (М. Словник синонімів української мови
- тис — Тис, -су м. раст. Taxus baccata L, тиссъ. ЗЮЗО. І. 138. Словник української мови Грінченка