тисяча

ТИ́СЯЧА, і, ж.

1. числ. кільк. Число, що дорівнює десяти сотням; назва числа 1000 і його цифрового позначення.

— Так то ж Левко. Він такий тямовитий, що вже сам до тисячі лічить (Стельмах, II, 1962, 107);

// Кількість із 1000 одиниць.

— Коли хочеш одкупитись — одкупляйся скоріше за триста, бо впослі [потім] й за тисячу не одкупишся (Вовчок, І, 1955, 76);

Ходила чутка, що за нею обіцяно було дати маєток у тисячу десятин (Мирний, IV, 1955, 334);

— Гуси, гуси!.. Потрібні мені твої гуси! Краще б зайву тисячу курей розплодити! Довгоносик, кажуть, загрожує.! (Вишня, І, 1956, 347);

// Уживається в складеному числівнику.

Перед нами за поясом сопок океан, позаду дванадцять тисяч кілометрів Старого Світу. Навколо дрімуча тайга (Довж., I, 1958, 106).

Не вбере́ш і в ти́сячу див. вбира́ти¹.

2. ім., перев. мн. Велика кількість, сила кого-, чого-небудь.

Приплила із Сіракуз і та небога Благати кесаря і бога. І чи одна вона? Мій боже! Прийшло їх тисячі в сльозах (Шевч., II, 1963, 287);

Молодші, коли хотіли поздоровити й потішити старого і хорого поета, то могли знайти до того тисячу інших нагод (Л. Укр., V, 1956, 428);

Нам сонце правди і свободи Засяє в тисячах огнів (Вороний, Вибр., 1959, 201);

Коли було подаси знак до бою, то аж гориш увесь, і думки тисячами пролетять у голові (Ю. Янов., II, 1958, 251);

// тільки мн., розм. Велика кількість людей.

На широкі бессарабські степи, вільні, без пана й панщини, рвалась гаряча уява й тягла за собою сотки й тисячі (Коцюб., І, 1955, 334);

// тільки мн., розм. Великі гроші, капітал.

[Горпина:] Тисячі та сотні ніколи в дівках не посивіють. Не бійся! Повиходять швиденько (Н.-Лев., II, 1956, 478);

Чи то дума безталанного, у котрого недавно тисячі поміж пальцями упливли, чи гадка щасливого, що вже половиною міста володіє та наміряється якнайшвидше і другу заграбастати? Хто знає? Хто вгадає?.. (Мирний, III, 1954, 262).

З ти́сячами подро́биць див. подро́биця;

Сто ти́сяч див. сто;

Ти́сячу разі́в (раз) — багато разів, неодноразово.

Слухай тисячу разів, а говори один раз (Укр.. присл.., 1955, 186);

— Звернув до заводу, проходжу в ворота, де тисячу разів проходив (Гончар, III, 1959, 30);

У (в) ти́сячу крат див. крат;

У (в) ти́сячу разі́в (раз) (з порівн. ступенем прикм.) — у багато разів, значно.

Свято було. Синь глибоких проваль на далекім верху радісно сміялася до Марусі, лист тріпотів у захваті, і потоки, і Черемош — все святкувало, все стало прекраснішим в тисячу разів (Хотк., II, 1966, 124);

Мені з думки не сходить Оксана з її істерією, часом така турбота за неї бере.. Вже в тисячу раз краще, коли я сама слаба! (Л. Укр., V, 1956, 414).

◊ Ти́сячу крот [боля́чок у печінки́] див. крот.

3. ім. У Київській Русі — загін ополчення, що поділявся на сотні.