тисяча

ТИ́СЯЧА, і, ж.

1. числ. кільк. Число, що дорівнює десяти сотням; назва числа 1000 і його цифрового позначення.

– Так то ж Левко. Він такий тямовитий, що вже сам до тисячі лічить (М. Стельмах);

// Кількість із 1000 одиниць.

– Коли хочеш одкупитись – одкупляйся скоріше за триста, бо впослі [потім] й за тисячу не одкупишся (Марко Вовчок);

Ходила чутка, що за нею обіцяно було дати маєток у тисячу десятин (Панас Мирний);

– Гуси, гуси!.. Потрібні мені твої гуси! Краще б зайву тисячу курей розплодити! Довгоносик, кажуть, загрожує.! (Остап Вишня);

// Уживається в складеному числівнику.

Перед нами за поясом сопок океан, позаду дванадцять тисяч кілометрів Старого Світу. Навколо дрімуча тайга (О. Довженко).

2. у знач. ім., перев. мн. Велика кількість, сила кого-, чого-небудь.

Приплила із Сіракуз і та небога Благати кесаря і бога. І чи одна вона? Мій боже! Прийшло їх тисячі в сльозах (Т. Шевченко);

Молодші, коли хотіли поздоровити й потішити старого і хорого поета, то могли знайти до того тисячу інших нагод (Леся Українка);

Коли було подаси знак до бою, то аж гориш увесь, і думки тисячами пролетять у голові (Ю. Яновський);

// тільки мн., розм. Велика кількість людей.

На широкі бессарабські степи, вільні, без пана й панщини, рвалась гаряча уява й тягла за собою сотки й тисячі (М. Коцюбинський);

// тільки мн., розм. Великі гроші, капітал.

[Горпина:] Тисячі та сотні ніколи в дівках не посивіють. Не бійся! Повиходять швиденько (І. Нечуй-Левицький);

Чи то дума безталанного, у котрого недавно тисячі поміж пальцями упливли, чи гадка щасливого, що вже половиною міста володіє та наміряється якнайшвидше і другу заграбастати? Хто знає? Хто вгадає?.. (Панас Мирний).

3. у знач. ім. У Київській Русі – загін ополчення, що поділявся на сотні. Сто сот (ти́сяч) див. сто;

Ти́сячу разі́в (раз) див. раз¹;

У сто (ти́сячу) крат див. крат.

◇ В сто (в ти́сячу) раз (разі́в) див. раз¹;

Сто (сто сот, ти́сячу) крот [боля́чок] у печінки́ див. сто;

(1) Ти́сяча і одна́, книжн. – дуже багато; велика кількість.

Ми озброєні знаннями, досвідом, терплячістю, зрештою, своєю небайдужістю до його [вихованця] долі... В нас на нього інструкцій тисяча і одна... (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тисяча — ти́сяча іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. тисяча — [тис'ача] -ч'і, ор. -чеийу, мн. тис'яч'і/ тиес'ач'і, тис'ач дв'і тис'ач'і Орфоепічний словник української мови
  3. тисяча — -і, ж. 1》 числ. кільк. Число, що дорівнює десяти сотням; назва числа 1000 і його цифрового позначення. || Кількість із 1000 одиниць. || Уживається в складеному числівнику. 2》 ім., перев. мн. Велика кількість, сила кого-, чого-небудь. || тільки мн., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тисяча — в сто (в ти́сячу) раз (разі́в). Набагато, значно. Душу неначе обвіяло якимись райськими пахощами, в сто раз приємнішими й солодшими за троянди та фіалки (І. Нечуй-Левицький); Все святкувало, все стало прекраснішим в тисячу разів (Г. Хоткевич). Фразеологічний словник української мови
  5. тисяча — БЕ́ЗЛІЧ (дуже велика кількість кого-, чого-небудь), БЕ́ЗЛІК рідше, КУ́ПА підсил. розм., РІЙ підсил. розм., СОНМ підсил. книжн., СО́НМИЩЕ підсил. книжн., ТЬМА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМУ́ЩА підсил. розм., ХМА́РА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМЕ́ННА підсил. Словник синонімів української мови
  6. тисяча — Ти́сяча, -чі, -чі, -чею; ти́сячі, ти́сяч, -чам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. тисяча — ТИ́СЯЧА, і, ж. 1. числ. кільк. Число, що дорівнює десяти сотням; назва числа 1000 і його цифрового позначення. — Так то ж Левко. Він такий тямовитий, що вже сам до тисячі лічить (Стельмах, II, 1962, 107); // Кількість із 1000 одиниць. Словник української мови в 11 томах
  8. тисяча — Тисяча, -чі ж. Тысяча. Прийшло їх тисячі в сльозах, прийшло здалека. Шевч. Було ж їх тисяч зо дві. Єв. Мр. V. 13. Словник української мови Грінченка