тисяцький
ТИ́СЯЦЬКИЙ, кого, ч., іст.
1. У Стародавній Русі – начальник тисячі військового ополчення.
Старші дружинники [в Київській Русі] посилювали свій вплив на великокнязівську владу .. Великий князь призначав їх тисяцькими-воєводами й посадниками-намісниками в окремі міста й землі (з наук. літ.);
// Помічник посадника в Новгородській феодальній республіці.
На допомогу посадникові вибирали тисяцького, на якого покладалось командування новгородським військом і суд у торгових справах (з навч. літ.).
2. Виборча службова особа в селян; сільський старшина (до реформи 1861 року);
// Старший над соцькими (у Запорізькій Січі).
З Запорожжя понаходило-таки чимало братчиків-січовиків. Давали вони військову пораду, збивали народ докупи і наставляли сотників і тисяцьких (О. Стороженко).
Значення в інших словниках
- тисяцький — Тисяцький: — старший над соцькими у Запорізькій Січі [43] Словник з творів Івана Франка
- тисяцький — ти́сяцький іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- тисяцький — -кого, ч., іст. 1》 У давній Русі – начальник тисячі військового ополчення. || Помічник посадника в Новгородській феодальній республіці. 2》 Виборча службова особа в селян; сільський старшина (до реформи 1861 р.). || Старший над соцькими (у Запорізькій Січі). Великий тлумачний словник сучасної мови
- тисяцький — ТИ́СЯЦЬКИЙ, кого, ч., іст. 1. У Стародавній Русі — начальник тисячі військового ополчення. Старші дружинники [в Київській Русі] посилювали свій вплив на великокнязівську владу.. Словник української мови в 11 томах
- тисяцький — Тисяцький, -а, -е Тысяцкій. Січовики збивали народ докупи і наставляли сотників і тисяцьких. Стор. М. 11р. 60. Словник української мови Грінченка