1. Словник української мови в 11 томах

титулярний

ТИТУЛЯ́РНИЙ: Титуля́рний ра́дник — у дореволюційній Росії — цивільний чин (9 класу), який надавав право на особисте (неспадкове) дворянство.

Одинадцяти років він дістав чин титулярного радника (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 49).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. титулярний — титуля́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. титулярний — Званневий, названий, урядовий Словник чужослів Павло Штепа
  3. титулярний — ТИТУЛЯ́РНИЙ, а, е: Титуля́рний ра́дник див. ра́дник. Словник української мови у 20 томах
  4. титулярний — Титулярний радник — у дореволюційній Росії – цивільний чин (9 класу), який надавав право на особисте (неспадкове) дворянство. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. титулярний — Титуля́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)