1. Словник української мови в 11 томах

тихенький

ТИХЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до ти́хий.

А я, з того дива, до неї на сміх і собі тихеньким голоском: — Доброго здоров’ячка, Палазю! (Н.-Лев., II, 1956, 12);

Дарці стало шкода лагідної тихенької панночки (Л. Укр., III, 1952, 633);

Поволі день погасав. Тихенький вітерець дихнув на діл (Гонч., Вибр., 1959, 373).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тихенький — тихе́нький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. тихенький — див. покірний; скромний; слабодухий Словник синонімів Вусика
  3. тихенький — [тиехен'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  4. тихенький — ТИХЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до ти́хий. А я, з того дива, до неї на сміх і собі тихеньким голоском: – Доброго здоров'ячка, Палазю! (І. Нечуй-Левицький); Дарці стало шкода лагідної тихенької панночки (Леся Українка); Поволі день погасав. Тихенький вітерець дихнув на діл (І. Гончаренко). Словник української мови у 20 томах
  5. тихенький — -а, -е. Пестл. до тихий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. тихенький — Тихе́нький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. тихенький — Тихий, -а, -е 1) Тихій, негромкій. Тихеє зітханнє. К. Псал. 211. 2) Тихій, медленный. 3) Тихій, спокойный. Тихі води. АД. І. 233. Тихе море. Шевч. Вітер тихий. Шевч. У моїй господі тихій не живе зрадливий. К. Псал. 229. 4) Кроткій. Словник української мови Грінченка