тихенько

ТИХЕ́НЬКО. Присл. до тихе́нький.

Груша з зломленою верховиною біля хатки вбралася у листву й почала тихенько шелестіти ранками (Вовчок, І, 1955, 316);

Діденко навіть засовався на стільці й тихенько чортихнувся (Головко, II, 1957, 522);

Сніжок води злякається, Тихенько тануть стане (Гл., Вибр., 1951, 231);

Я дуже втомився, ведучи довгу розмову. Тому я заплющив очі і став тихенько дрімати (Ю. Янов., II, 1958, 132).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

тихенько — тихе́нько прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
тихенько — див. поволі; тихо Словник синонімів Вусика
тихенько — ТИХЕ́НЬКО. Присл. до тихе́нький. Груша з зломленою верховиною біля хатки вбралася у листву й почала тихенько шелестіти ранками (Марко Вовчок); Діденко навіть засовався на стільці й тихенько чортихнувся (А. Словник української мови у 20 томах
тихенько — Присл. до тихенький. Великий тлумачний словник сучасної мови
тихенько — сиді́ти ти́хо (тихе́нько). Нічим себе не виявляти, намагатися бути непомітним. Якісь дивні відносини були у властей з опришками. Наче умовилися: коли ви будете сидіти тихо, то й ми будемо сидіти тихо (Г. Хоткевич); Резидент замислився. Фразеологічний словник української мови
тихенько — ПО́ТАЙ (так, щоб ніхто не знав, не дізнався; таємно від когось, від усіх), ПОТАЄ́МНО (ПОТАЄ́МНЕ рідше), ТАЄ́МНО, ТАЄМНИ́ЧО (ТАЄМНИ́ЧЕ), СТИ́ХА, НИ́ШКОМ, КРАДЬКОМА́, НА́ЗИРЦІ, НА́ЗИРЦЕМ, ПО-ЗМО́ВНИЦЬКОМУ, ПО-ЗМО́ВНИЦЬКИ, ТИХЕ́НЬКО розм., ТАЙКО́М розм. Словник синонімів української мови
тихенько — Тихе́нько, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
тихенько — Тихо нар. 1) Тихо, негромко. 2) Тихо, медленно. Місяць тихо плавле. К. Псал. 163. 3) Тихо, спокойно. І світ ясний невечірній тихо просіяє. Шевч. А ні хмариночки, та тихо, та любо, як у раї. Шевч. ум. тихенько, тихесенько. Прокинеться, — тихесенько в осоки питає. Шевч. Словник української мови Грінченка