токувати
ТОКУВА́ТИ, у́є, недок.
1. Особливим криком, що супроводжується відповідними рухами, підкликати самок (про самців глухарів, тетеревів та ін. подібних птахів у період парування).
На лісових проталинах токували вже ранніми ранками глухарі і косачі (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 86);
Ми підбираємося до автоматника, як мисливець до глухаря на току: швидкий крок, поки глухар «токує», — і повна непорушність під час паузи (Багмут, Записки.., 1961, 25).
2. рідко. Цокати, стукати.
Тиша. Навіть чути, як жолудь, токуючи по гілках, падає на кореневища, коником одскакує од трави і зручніше припадає до землі (Стельмах, II, 1962, 179).
3. рідко. Литися, струмувати (про рідину).
А Тимофієві і досі здається, що кров командира токує по узбережжю, втискається в пісок, як неглибокі жолудеві наперстки (Стельмах, II, 1962, 202).
Значення в інших словниках
- токувати — токува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- токувати — ТОКУВА́ТИ, у́є, недок. 1. Особливим криком, що супроводжується відповідними рухами, підкликати самок (про самців глухарів, тетеревів та ін. подібних птахів у період парування). На лісових проталинах токували вже ранніми ранками глухарі і косачі (В. Словник української мови у 20 томах
- токувати — -ує, недок. 1》 Особливим криком, що супроводжується відповідними рухами, підкликати самок (про самців глухарів тощо). 2》 рідко. Цокати, стукати. 3》 рідко. Литися, струмувати (про рідину). Великий тлумачний словник сучасної мови
- токувати — ЛИ́ТИСЯ (про будь-яку рідину), ЛЛЯ́ТИСЯ рідше, ТЕКТИ́, ЛИ́ТИ, БІ́ГТИ, ПЛИСТИ́, ПЛИВТИ́, ПЛИ́НУТИ, ТОЧИ́ТИСЯ, РИ́НУТИ підсил., ЦІДИ́ТИ підсил., ЮШИ́ТИ підсил., СИ́ПАТИСЯ розм., ХЛЮЩА́ТИ розм., ЦІ́ВКОЮ БИ́ТИ підсил. розм., ТОКУВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови