тонко

ТО́НКО. Присл. до тонки́й.

Брала дівка льон дрібненький, Брала, брала, тонко вистеляла (Укр.. лір. пісні, 1958, 516);

Звісно, не вміла вишивати Солоха, як її сестри, не вміла прясти так тонко, як вони, а все ж хоч полотнище до полотнища пристебне, хоч переділку перепряде — і за те добре (Мирний, І, 1954, 60);

Обличчя дівчини пашіло жаром.. Тонко вигнуті брови то гостро хмурилися, то лагідно розбігались, надаючи одразу всьому обличчю виразу спокою, задоволення й сердечності (Гончар, III, 1959, 320);

При згодовуванні тваринам тонко розмелене зерно сорго дає гірші результати, ніж плющене (Хлібороб Укр., 9, 1964, 37);

Ароматизувати тісто можна ваніліном, тонко розтертою корицею, дуже подрібненими смаженими горіхами, мигдалем та ін. (Укр. страви, 1957, 320);

Аркадій Петрович прислухавсь мимоволі, як стукали там чиїсь каблуки, пересувались стільці, тонко дзвеніла склянка (Коцюб., II, 1955, 397);

Заспівував хтось тонко, дзвінко, розчулено (Збан., Єдина, 1959, 313);

Десь угорі тонко видзвонює жайворонок (Ткач, Жди.., 1959, 61);

Хай запахнуть тонко Маслюки жовтаві, І з-під дуба гляне боровик, Зашумлять під вітром Сосни зеленаві, Пролуна журавки тихий крик (Забашта, Квіт.., 1960, 76);

В очах жодного з них Дорош не прочитав прихованої переваги здорового над хворим або, ще гірше, отого за людським обов’язком співчуття, фальш якого так тонко відчувають тяжко хворі люди, навпаки, вони трималися, як рівні з рівними (Тют., Вир, 1964, 200);

Важливого значення у творчій роботі письменника Маркс і Енгельс надавали світоглядові митця, його ідейним переконанням, тонко враховуючи при цьому специфіку образного мислення (Рад. літ-во, 5, 1968, 13);

Прекрасно розуміючи і тонко відчуваючи мистецтво, Чернишевський дійсно все робив для того, щоб зруйнувати побудовану естетами стіну між мистецтвом і реальним життям, між мистецтвом і іншими формами суспільної свідомості (Талант.., 1958, 52);

Іноді, от так по обіді, в вільну хвилину підсідала до Марусі стара їмость [попадя] і починала розмову, але тонко, політично, здалека (Хотк., II, 1966, 43);

— Він досить приємний, той князь. По всьому видно, що аристократ: і манери, і вирази, і поводіння [поводження], все те в нього так тонко, аристократично виходить (Л. Укр., III, 1952, 504);

— Наскільки мені відомо, тут сидять найбідніші поселяни? — Найбідніші, що правда, то правда, — погодилися люди. — Оті, що живуть на воді та біді? — навіть приказку згадує Тугаєвич і тонко посміхається (Стельмах, І, 1962, 371);

Я не могла одірвати очей від тих сторінок з тонко розмальованими заставками (Л. Укр., III, 1952, 741);

Надія довго милувалася фантастичними візерунками паперових завісок на вікнах. Вони були вирізані так тонко й витіювато, аж не вірилось, що паперові (Баш, Надія, 1960, 24).

◊ Гро́шей то́нко, заст. — мало грошей у кого-небудь.

Догадується Василь Іванович, чого так хилиться перед ним Литовка: підходить строк векселю, а грошей, мабуть, тонко… (Вас., І, 1959, 66);

То́нко пря́сти див. пря́сти¹.