тонко

ТО́НКО.

Присл. до тонки́й.

Брала дівка льон дрібненький, Брала, брала, тонко вистеляла (з народної пісні);

Звісно, не вміла вишивати Солоха, як її сестри, не вміла прясти так тонко, як вони, а все ж хоч полотнище до полотнища пристебне, хоч переділку перепряде – і за те добре (Панас Мирний);

Обличчя дівчини пашіло жаром .. Тонко вигнуті брови то гостро хмурилися, то лагідно розбігались, надаючи одразу всьому обличчю виразу спокою, задоволення й сердечності (О. Гончар);

При згодовуванні тваринам тонко розмелене зерно сорго дає гірші результати, ніж плющене (з наук. літ.);

Ароматизувати тісто можна ваніліном, тонко розтертою корицею, дуже подрібненими смаженими горіхами, мигдалем та ін (з наук.-попул. літ.);

Аркадій Петрович прислухавсь мимоволі, як стукали там чиїсь каблуки, пересувались стільці, тонко дзвеніла склянка (М. Коцюбинський);

Заспівував хтось тонко, дзвінко, розчулено (Ю. Збанацький);

Десь угорі тонко видзвонює жайворонок (Д. Ткач);

Хай запахнуть тонко Маслюки жовтаві, І з-під дуба гляне боровик, Зашумлять під вітром Сосни зеленаві, Пролуна журавки тихий крик (Л. Забашта);

В очах жодного з них Дорош не прочитав прихованої переваги здорового над хворим або, ще гірше, отого за людським обов'язком співчуття, фальш якого так тонко відчувають тяжко хворі люди, навпаки, вони трималися, як рівні з рівними (Григорій Тютюнник);

Іноді, от так по обіді, в вільну хвилину підсідала до Марусі стара їмость [попадя] і починала розмову, але тонко, політично, здалека (Г. Хоткевич);

– Він досить приємний, той князь. По всьому видно, що аристократ: і манери, і вирази, і поводіння [поводження], все те в нього так тонко, аристократично виходить (Леся Українка);

– Наскільки мені відомо, тут сидять найбідніші поселяни? – Найбідніші, що правда, то правда, – погодилися люди. – Оті, що живуть на воді та біді? – навіть приказку згадує Тугаєвич і тонко посміхається (М. Стельмах);

Я не могла одірвати очей від тих сторінок з тонко розмальованими заставками (Леся Українка);

Надія довго милувалася фантастичними візерунками паперових завісок на вікнах. Вони були вирізані так тонко й витіювато, аж не вірилось, що паперові (Яків Баш).