тонкий

ТОНКИ́Й, а́, е́.

1. Який має невелику, незначну товщину; протилежне товстий (у 1 знач.).

А зелено й пахучо, й свіжо! З липового зруба молоді паросточки пустились, вигналась високо береза, і шелестить осика тонким листом (Марко Вовчок);

Лукаш – дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний так само в полотняну одежу, тільки з тоншого полотна (Леся Українка);

– Ми як форсували Дунай взимку, по тонкій кризі, то доводилось за руки братися, чоловік по двадцять (О. Гончар);

Біля скронь, з-під її [дівчини] тонкої шкіри, просвічувався голубий прожилок (М. Томчаній);

// Зробл., вигот. із нетовстого, нецупкого матеріалу.

О. Хведор зареготався, аж канапа задвигтіла на хисткому тонкому помості (І. Нечуй-Левицький);

Тонкі дверцята не витримали розбурханої стихії дитячої цікавості (О. Донченко);

// перен. Не густий, з невеликою щільністю, прозорий.

Скрізь, де не гляну, сухі тумани розляглися, поле і гай у серпанки тонкі повилися (Леся Українка);

Був вогкий день, немовби талий, Коли, прорвавши млу тонку, Чирки і крижні налітали На грізний Каспій під Баку (М. Рильський);

Звідусюди залунав шум і регіт. В тонкому срібному тумані мелькали дівчата, легкі, ніби тіні; намисто, дукати блищали на їхніх шиях (О. Полторацький).

2. Який має невеликий, незначний діаметр поперечного перерізу, малий в обхваті; протилежне товстий (у 2 знач.).

– Плавай, плавай, лебедонько, По синєму [синьому] морю, Рости, рости, тополенько, Все вгору, та вгору! Рости тонка та висока До самої хмари, Спитай Бога, чи діжду я, Чи не діжду пари? (Т. Шевченко);

Почала [Оксана] прясти – аж хурчить веретено, а вона нитку виводить, тонку та довгу, а тут пісеньки-весняночки співа (Г. Квітка-Основ'яненко);

Сонце вже заходило, .. а Черниш все ще не досягнув гребеня. Тонкий, міцний канат, що спускався від нього [Черниша], вже кінчився, і його мусили доточувати іншим (О. Гончар);

Сів [Ант] біля вогнища, взяв ніж, заходився, готуючи стріли, стругати пруття; на один, тонкий, кінець кожного прутика насаджував жолобчасте залізце з вістрям, на другому робив вирізку або доточував костяний зуб (С. Скляренко);

// Не повний, вузький у кості (про людину, її стан, частини тіла).

Лаврін обняв її тонкий стан, і вона схилила йому на плече голову, заквітчану маком (І. Нечуй-Левицький);

З другого боку стояв другий полковник – невеличкий, увесь висохлий. Показуючи жваво тонкою рукою, він оддавав накази (О. Довженко);

Я бачу тонкі пальці рук надзвичайної краси (Ю. Яновський);

Високий [Тимко], тонкий, з-під картуза чорні кучері пруть, очі гарячі (Григорій Тютюнник).

3. Невеликий завширшки, вузький.

Повний місяць освічував бліде обличчя з тонким чорним вусом, широко розкриті, блискучі очі та розкуйовджене волосся (М. Коцюбинський);

Вся юрба людей розтягнулася в довгу стрічку, потім стрічка посередині робилась усе тонша й тонша і розірвалась (С. Васильченко);

Які тонкі й тривожні брови, а щоки, як сумний нарцис... (В. Сосюра);

Під склепінням черемхи й дикої яблуні глибоко дихало лісове джерело.., обабіч нього зеленим пушком кучерявилась дрібненька і напрочуд тонка травиця, для якої і краплина роси була вагою (М. Стельмах);

Він дратувався тонкими смугами, квадратами та клинами полів, що, здавалось, немовби ковдри, були приштопані до гірських схилів (С. Чорнобривець);

// Не широкий, не грубий, гарно окреслений (про риси обличчя).

Було, як здвигне старий брови, стисне уста тонкі та блисконе оком своїм чорним – ми вже з паніматкою ледве дишемо (Марко Вовчок);

Прийде нечутно біла сестра з тонким профілем і покладе руки на гаряче чоло. – Спіть уже! (А. Головко);

Чорні кучері, підібрані під білу хустину, тонкі, мов виточені риси обличчя .. робили цю дівчину дуже привабливою (Д. Бедзик);

Його струнка вичепурена постать і тонке усміхнене обличчя виявляло послужливість і добрий .. настрій (С. Добровольський).

4. Який складається з дрібних або дуже дрібних, ледве помітних часточок.

На вулиці було страшенно гаряче; тонкий, пухкий, білий порох вставав над дорогою, мов дим, навіть від найменшого доторкання (Леся Українка);

Білий мішок з мукою важко розсівся коло буфета, .. і в широкому промінні сонця крутився борошняний тонкий пилок (М. Коцюбинський);

Ти [джміль] по житах літаєш тонким пилом, Запліднюючи теплі колоски (М. Рильський).

5. Високий за звучанням (про голос, звук).

Марина співає, а її тонкий та дзвінкий голос доноситься через стіну до Олексія Івановича, пестить його вухо, веселить серце (Панас Мирний);

Почувши домівку, коні заржали. Високим, тонким металевим іржанням їм одгукнулась луна (П. Тичина);

Офіцер подавав команду, і голос його був тонкий і сердитий (Григорій Тютюнник);

Було жарко й задушливо, як перед дощем. І, незважаючи на пекельний гуркіт, вухо вловлювало тонке, пронизливе дзижчання комарів (В. Козаченко);

Тонкий дзвінок утретє дзенька... Завіса вгору відплива... (І. Гончаренко).

6. Приємний своєю вишуканістю, не різкий, ніжний (про запах, колір, смак чого-небудь).

В кімнатці, у килими вбраній, Там пахощі милі, тонкі, Там люба мене дожидає (Леся Українка);

Весна була тепла: парувала земля, від перших листочків ішов тонкий аромат (П. Панч);

Запашні величезні яблука південних сортів сповнюють повітря тонкими пахощами лікеру (О. Гончар);

Їй просто хочеться отак сидіти поряд з капітаном, слухати його тиху мову, відчувати тонкий запах парфумів (О. Гончар);

Її [Марії] не спустошена ні роками, ні злиднями уява находить і тонкі барви, і світанкову щедрість на розлогих нивах, де поруч спочивають і перепілка і сонце (М. Стельмах);

// Який має приємний смак (про їжу).

Колись по книзі цій, Що назву Кухаря Довершеного їй Дотепно надано, – вечерю зготували, Що папа сам Урбан і всі з ним кардинали Для Осолинського добрати не могли За тонкі ласощі належної хвали (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);

// Добре розвинений, здатний відчути й належно оцінити справжню красу, естетичну вартість чого-небудь.

Неначе картини, призначені для всього замку, зібрано сюди, щоб засліпити гостя тонким смаком господаря (Іван Ле);

Вона добре малювала, мала тонкий художній смак, розуміла все прекрасне (О. Іваненко);

За багато років його захоплення літературою у нього виробився добрий смак, висока вимогливість, тонке почуття красивого (Л. Дмитерко);

// Вишуканий, витончений (про виховання, манеру поведінки, розмову і т. ін.).;

// Не грубий, не прямолінійний, уміло завуальований (про гумор, іронію, дотеп і т. ін.).

Ти ще спізнав його веселість пустотливу І лестощі тонкі, земних богів поживу (М. Зеров);

– Я ж ото вчора, як ви прийшли, ще вночі її [спідницю] витріпала, а сьогодні раненько попідшивала та й повісила; вже ж у мене все в порядку буде. – Тонкий натяк, – шепнула мені панночка (Леся Українка);

Письменник П. Панч володіє майстерністю мовної характеристики негативних образів, умінням через тонку іронію розкрити їх внутрішню суть (з наук. літ.);

Я був зачарований культурністю, тонкими дотепами і тою особливою простотою майора, що буває у неабияких натур (І. Багмут).

7. Здатний глибоко розуміти приховані, не відразу помітні деталі чого-небудь; досконалий.

Відмінний хірург, тонкий і вдумливий дослідник, – інших думок про нього не було ні в кого (Ю. Шовкопляс);

Никодим Онуфрійович захоплено подивився на сина: чорт забирай, він ніколи не думав, що його Сашунька такий тонкий дипломат (Ю. Смолич);

Черкашину було прикро, що його не почує старик – тонкий знавець музики (Л. Дмитерко);

// Якому доступне відчуття прихованих, не відразу помітних деталей.

Мати з більш сталим характером, з складною, тонкою і глибокою душевною організацією, добра, незвичайно любляча, здатна на саможертву, особливо для мене, якого дуже любить (М. Коцюбинський);

– Петро Артемович за складом натури своєї – художник тонкого і глибокого сприймання (І. Волошин);

// Гострий, проникливий (про розум, мислення і т. ін.).

Настуся своїм тонким здогадом та міркуванням одразу втямила цю всю дядинину комедію (І. Нечуй-Левицький);

[Кассандра:] Гелене, торкнувся ти до виразки палкої, але стерплю одважно, хочу щиро порадитись тебе [з тобою], – ти наймудріший з усіх братів, гнучкий і тонкий розум у тебе, як вогонь (Леся Українка);

// Такий, в якому проявляється глибоке розуміння чого-небудь, спостережливість, проникнення в приховані деталі.

Навіщо Ви, добродію, серед тонкого та правдивого нарису краси світової, або горя чи радощів людських додаєте ще й від себе своїх думок..? (Панас Мирний);

В тих оповіданнях [“Бориславські оповідання” І. Франка] .. проходять живі люди, ярко змальовані, в світлі тонкого психологічного аналізу (М. Коцюбинський);

Я не збираюся давати характеристику всій творчості поета [М. Рильського] – ..тонкій і багатобарвній, але хочу відзначити її життєву стійкість, її органічний зв'язок з життям (А. Малишко).

8. Якому притаманна здатність швидко й легко розбиратися в людських стосунках, бути особливо чутливим до різних проявів чийогось ставлення і делікатним у ставленні до інших.

Женя – розумна, тонка, чуйна до найменшої фальшивої нотки (І. Муратов);

// Який має гарні манери, чемний, ввічливий.

Він є тонкий, тактовний мужчина, чоловік науки й праці (О. Кобилянська).

9. Дуже чутливий, який сприймає найменші, ледве відчутні подразнення (про нюх, слух, зір і т. ін.).

Мав він [Денис] такий тонкий нюх, що по запаху диму міг безпомилково визначити, у чиїй хаті смажиться сало, а в чиїй печеться свіжий хліб на капустяних листках (Григорій Тютюнник);

Виняткова інтуїція і тонкий слух допомагали Петрикові вести мелодію за скрипалем (Л. Дмитерко);

Хаєцький, маючи напрочуд тонкий слух, завжди перший ловив наростаючий свист снаряда або шавкотіння важкої міни (О. Гончар);

* Образно. Критик-фахівець бачить глибше, і зір його тонший (Ю. Смолич).

10. Який важко розрізнити, сприйняти; в якому важко розібратися.

Головним почуттям моїм до нього були жалощі, якісь тонкі, пекучі (Леся Українка);

Мабуть, Антон ніколи не зрозуміє тонких порухів жіночої душі (С. Чорнобривець);

// Слабкий, легкий, ледь відчутний.

Прокопович поодчиняв усі вікна. В хату полилась тонка прохолода сухої теплої осені (І. Нечуй-Левицький);

Почала [Маруся] зігріватися. Вогке тепло окутувало все тіло, і лиш ноги ще в жаден спосіб не хотіли зігрітися. Якесь тонке було це тепло (Г. Хоткевич).

11. Складний, делікатний, який вимагає глибокого розуміння або обережності та майстерності, умілого підходу до нього.

Самоаналіз така тонка і хибка річ, що, на мою думку, її не варто починати прилюдно (Леся Українка);

– Тут річ тонка, пане слідчий, сердечна, можна сказати (Ю. Збанацький);

Хто вже хто, а він добре розуміється на такій тонкій справі, як фотопортрет (Л. Первомайський);

Руки майстра працюють віртуозно. Та воно й зрозуміло: випалювати голкою по дереві – справа тонка і, раз помилившись, можна звести нанівець багато зробленого (з наук. літ.);

// Задуманий або здійснюваний хитро, приховано, так, що має впливати або робити щось непомітно; який не розгадується просто й легко.

[Руфін:]То ж скільки треба тонких софізмів сплести, щоб вловити у християнський невід римську душу... (Леся Українка);

– Тут, пане, треба бути дипломатом .. І, якщо дозволено вжити аналогії з нашою святою церквою, одверту тактику інквізиції тут мусять заступити тонкі заходи отців єзуїтів (З. Тулуб);

Чула [мати], що логіка цієї хитрої людини обплутує її. Сама повторювала не раз: “Бійся дарів данайців”, сама знала, що не треба слухати нічого, що говориться “звідти”, але тут гра була занадто тонка, сітка дуже прозорчиста й обплутувала непомітно (Г. Хоткевич).

12. Виконаний майстерно, зі смаком, з врахуванням найдрібніших деталей.

Милувала [п'єса] яскравими постановами, будила у душі кращий смак до тії [тієї] тонкої ігри [гри] (Панас Мирний);

Згадки давніх років глибше залягають на обличчі прочанина. Він .. щось думає, потім рішуче лізе до своєї торби і .. виймає звідти тонкої роботи свічник (М. Стельмах);

З невисоких нар чайхани зіскочив на вуличну пилюгу середніх літ дехкан, без чалми на голові, а лише в новій, підкреслено ферганській, з білим тонким гаптованням, тюбетейці (Іван Ле).

Тонка́ у́смішка див. у́смі́шка;

Тонки́й ста́ном див. стан¹;

Тонки́й у́сміх див. у́сміх.△ Тонка́ ки́шка див. ки́шка.

◇ (1) За царя́ Панька́, як була́ земля́ тонка́ (д) див. цар;

(2) За царя́ Панька́, як ста́не земля́ тонка́ (д) див. цар;

(3) За царя́ Тимка́, як ста́не земля́ тонка́ (д) див. цар;

(4) За царя́ Томка́, як була́ земля́ тонка́ (д) див. цар;

(5) За царя́ Томка́, як ста́не земля́ тонка́ (д) див. цар;

Ки́шка тонка́ (коро́тка, слабка́ і т. ін.) див. ки́шка;

(6) На тонку́ – погано, як-небудь.

Матвій Чумак жив і справді у злиднях, землі обробити не мав чим і харчувався на тонку (І. Микитенко);

Пря́сти на тонку́ (на тонке́) див. пря́сти¹;

Тонке́ ву́хо див. ву́хо;

(7) Тонки́й на сльо́зи – який плаче з будь-якого приводу; плаксивий.

[Хаїм:] Вельможний пан тонкий на сльози (М. Кропивницький).