1. Словник української мови в 11 томах

тонкосльозий

ТОНКОСЛЬО́ЗИЙ, рідко ТОНКОСЛІ́ЗНИЙ, а, е, розм. Схильний до плачу, який може легко розплакатися.

[Каленик і Горпина (обнімають Данила):] Дитино наша мила! Пошли тобі, господи, віку і щастя! [Михайло (набік):] Тонкосльозі!.. (К.-Карий, І, 1960, 218);

Що мати була дуже тонкосльоза, ми знали всі добре. «Але чого їй зараз плакати?» подумав я. — Чого це ви, мамо?.. (Довж., Зач. Десна, 1957, 479);

Раптом Оля підвела голову, витерла сльози і посміхнулась — батько не любить тонкосльозих (Зар., Світло, 1961, 33);

Солодкі сльози непрохано набігали на очі, але він у думці посміявся сам над собою — дивись ти який тонкослізний сержант (Собко, Нам спокій.., 1959, 14).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тонкосльозий — тонкосльо́зий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. тонкосльозий — див. ПЛАКСИВИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. тонкосльозий — див. плаксивий Словник синонімів Вусика
  4. тонкосльозий — ТОНКОСЛЬО́ЗИЙ, рідко ТОНКОСЛІ́ЗНИЙ, а, е, розм. Схильний до плачу, який може легко розплакатися. [Каленик і Горпина (обнімають Данила):] Дитино наша мила! Пошли тобі, господи, віку і щастя! [Михайло (набік):] Тонкосльозі!.. (І. Словник української мови у 20 томах
  5. тонкосльозий — рідко тонкослізний, -а, -е, розм. Схильний до плачу, який може легко розплакатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. тонкосльозий — ВРА́ЗЛИ́ВИЙ (УРА́ЗЛИ́ВИЙ) (який легко піддається зовнішнім подразненням, впливам), ЧУТЛИ́ВИЙ, ЧУ́ЛИЙ, СПРИЙНЯ́ТЛИВИЙ, ТОНКОШКІ́РИЙ, ТОНКОШКУ́РИЙ, ТОНКОСЛІ́ЗНИЙ, ТОНКОСЛЬО́ЗИЙ. Словник синонімів української мови