1. Словник української мови в 11 томах

тополиця

ТОПОЛИ́ЦЯ, і, ж., спец. Жіноча особина тополі, що дає насіння, коли поруч із нею ростуть чоловічі екземпляри.

Ще в передвоєнні роки комсомольці й піонери, лісоводи й агрономи на заклик учених старанно розшукували тополиці на Україні (Наука.., 4, 1961, 39);

— Ми приїхали шукати тополиць (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 82).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тополиця — тополи́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. тополиця — ТОПОЛИ́ЦЯ, і, ж., спец. Жіноча особина тополі, що дає насіння, коли поруч із нею ростуть чоловічі екземпляри. – Ми приїхали шукати тополиць (М. Чабанівський). Словник української мови у 20 томах
  3. тополиця — -і, ж., спец. Жіноча особина тополі, що дає насіння, коли поруч із нею ростуть чоловічі екземпляри. Великий тлумачний словник сучасної мови