1. Словник української мови в 11 томах

топірчик

ТОПІ́РЧИК, а, ч., діал.

1. Зменш. до топі́р 2.

2. Те саме, що топіре́ць¹ 2.

На.. плече [легеня] накинутий був червоний гаптований сардак, в руках сяйливий, дорого битий топірчик (Хотк., II, 1966, 51).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. топірчик — топі́рчик іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. топірчик — ТОПІ́РЧИК, а, ч., діал. 1. Зменш. до топі́р 2. І люди, що тепер почули Данила Ковача, одразу підхопили слова, приєднали свої голоси: А зробимо топірчики із самої сталі, та не кличмо ми нікого, підемо – но самі (С. Скляренко). 2. Те саме, що топіре́ць¹... Словник української мови у 20 томах
  3. топірчик — -а, ч., діал. 1》 Зменш. до топір 2). 2》 Те саме, що топірець I 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. топірчик — СОКИ́РА (знаряддя для рубання і тесання); ТУПИ́ЦЯ, ТУПЕ́ЦЬ, ТУПА́К (тупа сокира); ТЕСА́К (для тесання); КОЛУ́Н (важка, з тупим клиноподібним лезом сокира для розколювання колод і дров); ТОПІ́Р (іст. — сокира з довгим держаком як зброя); ТОПІРЕ́ЦЬ діал. Словник синонімів української мови
  5. топірчик — Топірчик, -ка м. 1) ум. отъ топір. 2) мн. раст. a) Viola tricolor. Шух. І. 22. б) Viola declinata. Шух. І. 21. Словник української мови Грінченка