1. Словник української мови в 11 томах

топірець

ТОПІРЕ́ЦЬ¹, рідко ТОПОРЕ́ЦЬ, рця́, ч.

1. Зменш. до топі́р.

Гуцул промовля шепітком: — Що ж ти йдеш у парламент з ціпком? Ти захисник наш, воїн, борець, — Ось для битви візьми топірець (Шпорта, Вибр., 1958, 381);

Розчищають ліси у Карпатах, Чуть розмову пили й топірця (Мур., Ідуть.., 1951, 113);

І з топірцем тесляр-бувалець, Старий вояка — весь в хрестах, І мисливець, отой страждалець, Завжди з рушничкою в руках;.. І хто там [в кузні] тільки не бував! (Мал., Серце.., 1959, 214);

Він обхопив рукою топорець за своїм поясом і пустився йти далі (Фр., IV, 1950, 414).

2. діал. Сокирка на довгому держаку, звичайно прикрашена інкрустацією, різьбленням і т. ін.

Ой попід гай зелененький Ходить Добош молоденький, На ніженьку налігає [налягає], Топірцем ся підперає [підпирає] (Думи.., 1941, 209);

Гуцул.. гордий, гарячий, твердий, як сталь на його різьбленому топірці (Ірчан, II, 1958, 210);

Легко, свобідно, мов граючися, перескакує [легінь] з каменя на камінь, рубає топірцем гілки по дорозі і свистить (Хотк., II, 1966, 138);

// Така сокирка з металу або дерева як сувенір.

— Є десь у мене гуцульський топірець, цяцькований міддю і бісером (Козл., Ю. Крук, 1957, 440).

ТОПІРЕ́ЦЬ², рця́, ч. Північний морський птах, який має добро розвинений дзьоб.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. топірець — топіре́ць 1 іменник чоловічого роду топір рідко топіре́ць 2 іменник чоловічого роду, істота птах Орфографічний словник української мови
  2. топірець — ТОПІРЕ́ЦЬ¹, рідко ТОПОРЕ́ЦЬ, рця́, ч. 1. Зменш. до топі́р. Гуцул промовля шепітком: – Що ж ти йдеш у парламент з ціпком? Ти захисник наш, воїн, борець, – Ось для битви візьми топірець (Я. Словник української мови у 20 томах
  3. топірець — I рідко топорець, -рця, ч. 1》 Зменш. до топір. 2》 діал. Сокирка на довгому держаку, звичайно прикрашена інкрустацією, різьбленням і т. ін. || Така сокирка з металу або дерева як сувенір. II -рця, ч. Північний морський птах, який має добре розвинений дзьоб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. топірець — СОКИ́РА (знаряддя для рубання і тесання); ТУПИ́ЦЯ, ТУПЕ́ЦЬ, ТУПА́К (тупа сокира); ТЕСА́К (для тесання); КОЛУ́Н (важка, з тупим клиноподібним лезом сокира для розколювання колод і дров); ТОПІ́Р (іст. — сокира з довгим держаком як зброя); ТОПІРЕ́ЦЬ діал. Словник синонімів української мови
  5. топірець — Топіре́ць, -рця́; -пірці́, -ці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)