тороки
ТОРОКИ́, і́в, мн.
1. Ремені ззаду сідла для прив’язування речей або прив’язаний до сідла дорожній мішок.
Гой, козачейку [козаченьку], пане ж мій, На чім же буде поїзд мій? — Посаджу тя [тебе] за бедрами, Прив’яжу тя тороками. Бог над нами, Кінь під нами (Пісні та романси.., І, 1956, 131);
Спереду сідла висіли дві кобури з пістолями, а з тилу в тороках ув’язувалась бурка і інше до треби козакові (Стор., І, 1957, 265);
Приторочила тороки, Від копит знялась луна (Мал., Книга.., 1954, 28).
2. рідко. Те саме, що торочки́ 1.
Білі рушники — шовкові тороки (Сл. Гр.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тороки — тороки́ множинний іменник Орфографічний словник української мови
- тороки — ТОРОКИ́, і́в, мн. 1. Ремені ззаду сідла для прив'язування речей або прив'язаний до сідла дорожній мішок. Гой, козачейку [козаченьку], пане ж мій, На чім же буде поїзд мій? – Посаджу тя [тебе] за бедрами, Прив'яжу тя тороками. Словник української мови у 20 томах
- тороки — -ів, мн. 1》 Ремені ззаду сідла для прив'язування речей або прив'язаний до сідла дорожній мішок. 2》 рідко. Те саме, що торочки 1). 3》 мисл. Погони з металевими або шкіряними петлями для ношення добутих зайців; ремені для ношення добутих качок та ін. птахів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тороки — ТОРОЧКИ́ (ряд кінців ниток на краю тканини), ТОРО́ЧЧЯ, ТОРОКИ́, БАХРОМА́, ФРЕ́НЗЛІ діал., ПАЦЬО́РКИ діал. Серед поля — продовгуватий дубовий стіл, покритий білою скатертиною з шовковими торочками (І. Словник синонімів української мови