1. Словник української мови в 11 томах

тощо

ТО́ЩО, невідм. Уживається в кінці переліку чого-небудь як вказівка на його неповноту, на можливість його продовження; і таке інше.

— Піду вбиратись. Мені треба сьогодні в різних магазинах бути, вибрати матерії, та потім треба до модистки заїхати тощо (Л. Укр., III, 1952, 510);

Маруся пішла до хати, а стара почала поратися по господарству, догодовувати курей, виганяти гусей та вутят до річки, робити місиво для свині тощо (Хотк., І, 1966, 103);

У степовому селі був ярмарок, на чотири боки куріло, куріли степові розложисті шляхи тощо, торохкотіли тачанки (Ю. Янов., II, 1958, 248).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тощо — то́що частка незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. тощо — ТО́ЩО, невідм. Уживається в кінці переліку чого-небудь як вказівка на його неповноту, на можливість його продовження; і таке інше. – Піду вбиратись. Словник української мови у 20 томах
  3. тощо — невідм. Уживається в кінці переліку чого-небудь як вказівка на його неповноту, на можливість його продовження; і таке інше. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тощо — ТО́ЩО, І ТАКЕ́ ІНШЕ, І ПОДІ́БНЕ. Словник синонімів української мови
  5. тощо — То́що (і так дальше, і таке інше), сп., але то що́, займ. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)