1. Словник української мови у 20 томах

тощо

ТО́ЩО, невідм.

Уживається в кінці переліку чого-небудь як вказівка на його неповноту, на можливість його продовження; і таке інше.

– Піду вбиратись. Мені треба сьогодні в різних магазинах бути, вибрати матерії, та потім треба до модистки заїхати тощо (Леся Українка);

Маруся пішла до хати, а стара почала поратися по господарству, догодовувати курей, виганяти гусей та вутят до річки, робити місиво для свині тощо (Г. Хоткевич);

У степовому селі був ярмарок, на чотири боки куріло, куріли степові розложисті шляхи тощо, торохкотіли тачанки (Ю. Яновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тощо — то́що частка незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. тощо — невідм. Уживається в кінці переліку чого-небудь як вказівка на його неповноту, на можливість його продовження; і таке інше. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. тощо — ТО́ЩО, І ТАКЕ́ ІНШЕ, І ПОДІ́БНЕ. Словник синонімів української мови
  4. тощо — То́що (і так дальше, і таке інше), сп., але то що́, займ. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. тощо — ТО́ЩО, невідм. Уживається в кінці переліку чого-небудь як вказівка на його неповноту, на можливість його продовження; і таке інше. — Піду вбиратись. Мені треба сьогодні в різних магазинах бути, вибрати матерії, та потім треба до модистки заїхати тощо (Л. Словник української мови в 11 томах