трефовий
ТРЕФО́ВИЙ, а, е. Прикм. до тре́фа.
— Вчора, Платоне, мене оцей боцюн, — тикнув Михея берданкою Вигон, — дурнем лишив… Якби ж я ото знав, що в нього не десятка чирвова, а сімка трефова, то не викрутився б він… (Зар., На.. світі, 1967, 168);
Валет трефовий;
// розм. З темним волоссям (про людину).
— Отже, виходить, що ви з тієї зустрічі нашої запам’ятали тільки… мою масть! — і гіркота звучали в голосі. — Трефова, дама та й все! (Головко, І, 1957, 484).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- трефовий — трефо́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- трефовий — ТРЕФО́ВИЙ, а, е. Прикм. до тре́фа. – Вчора, Платоне, мене оцей боцюн, – тикнув Михея берданкою Вигон, – дурнем лишив... Якби ж я ото знав, що в нього не десятка чирвова, а сімка трефова, то не викрутився б він... (М. Зарудний); Валет трефовий; // розм. Словник української мови у 20 томах
- трефовий — -а, -е. Прикм. до трефа. Трефовий валет. || розм. З темним волоссям (про людину). Великий тлумачний словник сучасної мови