тронутися

ТРО́НУТИСЯ, нуся, нешся, док., розм., рідко. Стати трохи ненормальним, психічно хворим.

— Альошка тронувся. Побив вікна. Словом, із ним неблагополучно. Одвезли в лікарню (Мик., II, 1957, 222).

◊ [З] ума́ тро́нутися — збожеволіти.

Молився й хрестився Єремія й дивився на Копронідоса пригаслими, неначе дикими очима. «Ще ума тронеться або збожеволіє»… — подумав Копронідос (Н.-Лев., III, 1956, 394);

— Вона з нашого села, з ума тронулася, ходить по хатах та й по місту отак. Мене зве хресним сином… Звісно, божевільна! (Мирний, І, 1954, 158);

— Хіба не бачиш: тронувся ума… (Кач., II, 1958, 326).