1. Словник української мови в 11 томах

тронний

ТРО́ННИЙ, а, е. Стос. до трону; признач. для трону.

Він зітхнув і прикусив краєчок вуса, скоса позираючи на юрбу, що скупчилась навколо тронного місця королів (Рибак, Помилка.., 1956, 212);

Тронний зал.

Тро́нне крі́сло — трон.

Ярослав знову сідає на своє тронне крісло, схиливши голову на руку (Коч., П’єси, 1951, 86);

Тро́нне сло́во; Тро́нна промо́ва — промова, яку виголошує монарх в урочистих випадках. — Я,

— мимрить Бен, — стою здаля Від їхніх [джентльменів] дивних справ, Та тронне слово короля, Здається, янкі склав (Бажан, Роки, 1957, 182).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тронний — тро́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. тронний — ТРО́ННИЙ, а, е. Стос. до трону; признач. для трону. Він зітхнув і прикусив краєчок вуса, скоса позираючи на юрбу, що скупчилась навколо тронного місця королів (Н. Рибак); Тронний зал. Словник української мови у 20 томах
  3. тронний — -а, -е. Стос. до трону; признач. для трону. Тронний зал. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тронний — Тро́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)