трудовик
ТРУДОВИ́К, а́, ч. У дореволюційній Росії на початку XX ст. — член дрібнобуржуазної політичної організації народницького напряму в Державній думі.
Трудовики — це дрібнобуржуазні демократи, які хиталися в думі між кадетами і робітничою демократією [більшовиками] (Іст. УРСР, І, 1953, 626);
Ми знаємо, що тобі [Думо] ніколи, що з усіх боків тебе будуть смикати, як і твою першу сестру-покійницю смикали.. Трудовики — народними муками їй надокучали (Мирний, IV, 1955, 368).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- трудовик — трудови́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- трудовик — див. роботящий Словник синонімів Вусика
- трудовик — див. трудящий, трудівник Словник чужослів Павло Штепа
- трудовик — ТРУДОВИ́К, а́, ч. У дореволюційній Росії на початку XX ст. – член політичної організації народницького напряму в Державній думі. Ми знаємо, що тобі [Думо] ніколи, що з усіх боків тебе будуть смикати, як і твою першу сестру-покійницю смикали .. Словник української мови у 20 томах
- трудовик — -а, ч. 1》 У дореволюційній Росії на початку 20 ст. – член дрібнобуржуазної політичної організації народницького напряму в Державній думі. 2》 розм. Вчитель праці в середній школі. Великий тлумачний словник сучасної мови