1. Словник української мови в 11 томах

трудяга

ТРУДЯ́ГА, и, ч. і ж., розм. Той (та), хто багато й старанно працює; трудівник, трудівниця.

В холодку, під крислатими горіхами волоськими, полягли розвідачі поспіль з робітниками та серед веселої балачки снідають, чим хто має. Годинка сну осміхається трудягам (Коцюб., І, 1955, 210);

Стали вимагати [жінки], щоб послухали Бурмакової поради, обрали чесного трудягу Гната на бригадира (Горд., II, 1959, 250).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трудяга — трудя́га іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. трудяга — див. роботящий Словник синонімів Вусика
  3. трудяга — Роботяга Словник чужослів Павло Штепа
  4. трудяга — ТРУДЯ́ГА, и, ч. і ж., розм. Той (та), хто багато й старанно працює; трудівник, трудівниця. В холодку, під крислатими горіхами волоськими, полягли розвідачі поспіль з робітниками та серед веселої балачки снідають, чим хто має. Словник української мови у 20 томах
  5. трудяга — -и, ч. і ж., розм. Той (та), хто багато й старанно працює; трудівник, трудівниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. трудяга — ТРУДІВНИ́К (той, хто багато й старанно працює), ПРАЦІВНИ́К, РОБІТНИ́К, ПОДВИ́ЖНИК розм., ТРУДА́Р уроч., ТРУДЯ́ГА (ТРУДЯ́КА) розм., РОБОТЯ́ГА розм., ТРУДОВНИК заст. Словник синонімів української мови