1. Словник української мови в 11 томах

трюкацтво

ТРЮКА́ЦТВО, а, с., розм.

1. Мистецтво виконувати трюки (у 1 знач.).

На арені Бова показував звичайні номери, хоч, правда, з деяким присмаком трюкацтва (Ткач, Арена, 1960, 133).

2. Схильність до трюків (у 2, 3 знач.), використання їх у своїй роботі, діяльності.

У формалістичному трюкацтві і безглуздих викрутасах буржуазних псевдоноваторів у літературі й мистецтві він [В. І. Ленін] вбачав пряме заперечення правдивості, ідейності, художньої краси (Літ. Укр., 19.IV 1963, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трюкацтво — трюка́цтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. трюкацтво — ТРЮКА́ЦТВО, а, с., розм. 1. Мистецтво виконувати трюки (у 1 знач.). На арені Бова показував звичайні номери, хоч, правда, з деяким присмаком трюкацтва (Д. Ткач). 2. Схильність до трюків (у 2, 3 знач.), використання їх у своїй роботі, діяльності. Словник української мови у 20 томах
  3. трюкацтво — -а, с., розм. 1》 Мистецтво виконувати трюки (у 1 знач.); штукарство. 2》 Схильність до трюків (у 2, 3 знач.), використання їх у своїй роботі, діяльності. Великий тлумачний словник сучасної мови