1. Словник української мови в 11 томах

трюхикати

ТРЮХИ́КАТИ і рідко ТРУХИ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що трю́хати, тру́хати.

Трюхикає Лиска, тонко та високо співають коліщата… (Вирган, В розп. літа, 1959, 262);

Коні легко трухикали шляхом й нетерпляче обмахувалися хвостами на хазяйський батіг (Епік, Тв., 1958, 416);

Ніхто не пам’ятав, щоб він за будь-яких обставин змінив свою поважну ходу і пробігся бігцем, як інші. Навіть під час останнього бою, коли підрозділи, рятуючись від танків, вітром летіли за дамбу, Кармазин лише солідно трюхикав у своїй плащ-палатці (Гончар, III, 1959, 374);

Асик.. весь час трухикав за ним [Коською] (Збан., Мор. чайка, 1959, 167);

Двоє гусарів трюхикало за мажею, куняючи в сідлі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 387).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трюхикати — трюхи́кати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. трюхикати — див. бігти; іти Словник синонімів Вусика
  3. трюхикати — ТРЮХИ́КАТИ і рідко ТРУХИ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що трю́хати, тру́хати. Трюхикає Лиска, тонко та високо співають коліщата... (І. Вирган); Коні легко трухикали шляхом й нетерпляче обмахувалися хвостами на хазяйський батіг (Г. Словник української мови у 20 томах
  4. трюхикати — і рідко трухикати, -аю, -аєш, недок., розм. Те саме, що трюхати, трухати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. трюхикати — ТРЮ́ХАТИ розм. (про тварин, перев. про коней — бігти дрібною риссю), ТРЮХИ́КАТИ розм., ТЮ́ПАТИ розм., ТЮПА́ЧИТИ (ТЮПА́ШИТИ) розм., ДРІБОТІ́ТИ (ДРІБОТА́ТИ) розм., ТРУ́ХАТИ розм., ТРУХИ́КАТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. трюхикати — Трюхикати, -каю, -єш гл. = трюхати. Словник української мови Грінченка